LocationsЦінність води
Вчителька музики на пенсії Ганна Борозняк, добре знає, як важко жити там, де бракує питної води
Ордо-Василівка — старовинне козацьке село в Девладівській громаді Дніпропетровської області. Протягом тривалого часу село страждало через нестачу питної води. Лише кілька криниць на все село давали воду, придатну для пиття. Будівництво централізованої системи водопостачання для громади зупинилося з початком повномасштабного вторгнення. А після підриву Каховської ГЕС якість води в цьому районі, де проживає майже 7 000 жителів із 34 сіл, погіршилася ще більше.
Але в квітні 2024 року Девладівська громада отримала три сучасні станції фільтрації води й автоцистерну в межах проєкту ЄС і ПРООН. Уперше жителів цих територій забезпечили постійним і безпечним доступом до питної води.
Ганна Борозняк — одна з тих, хто щодня приходить до станції в Ордо-Василівці, щоб набрати води. Станція розташована у тій самій школі, де вона пропрацювала майже 38 років. Борозняк провела більшу частину свого життя в Ордо-Василівці, переїхавши сюди із Закарпаття, щоб працювати в школі. Вона присвятила життя викладанню музики та художньому керівництву у центрі культури, де заснувала жіночий вокальний ансамбль, який здобував нагороди та був відомий далеко за межами села.
«Уся моя школа співала, усе моє село співало», — з гордістю згадує вона.
Ганна побачила, з якими труднощами щодо питної води стикаються ці громади, одразу після переїзду до Дніпропетровщини. Вода з криниці біля її будинку не підходила ні для пиття, ні для приготування їжі, ні для прання, ані навіть для поливу саду. Через особливості місцевого ландшафту вона мала гіркий і солоний смак. Щоб отримати придатну для пиття воду, вони з чоловіком ходили до криниці на іншому кінці села. Таких криниць у всьому селі небагато, і всі вони розташовані далеко.
«Ми завжди брали воду з тієї криниці на іншому кінці села, — пояснює Борозняк. — Але щодня ходити так далеко неможливо, та й у мене вже немає сил. Ми могли б також купувати воду та замовляти її доставку, але наші доходи мінімальні — всього дві невеликі пенсії. Більшість цих грошей йде на ліки, тому на воду нічого не залишається».
Коли в будівлі її колишньої школи встановили сучасну станцію фільтрації води, Ганна зітхнула з полегшенням.
Для пенсіонерки поява станції фільтрації та постійне забезпечення чистою водою багато значить. Вона та її чоловік живуть самі; діти давно покинули село і навідуються рідко. Вода ж парі потрібна щодня. Чоловік Борозняк переніс інсульт і вже чотири роки прикутий до ліжка. Вона — жінка старшого віку, яка доглядає за ним, а для цього щодня потрібна чиста вода.
Те, що для більшості є базовою потребою, стало щоденним викликом для Борозняк. Важливі партнерські проєкти, спрямовані на підтримку українців під час війни, допомагають таким людям, як вона, справлятися.
Фото: Дмитро Смоленко / Reporters / ПРООН в Україні
