LocationsУ відповідь на виклики війни ПРООН разом із партнерами запускає освітні та соціальні ініціативи для підтримки прифронтової громади
Запоріжжя: місто, в якому хочеться залишатися
14 квітня 2026
Від початку повномасштабного вторгнення Запоріжжя перетворилося на гуманітарний і соціальний хаб для громад, які опинилися в окупації або на лінії бойових дій. Місто мусило швидко вчитися, як жити поруч із фронтом, проте для багатьох воно стало шансом знайти себе, реалізувати власні задуми і водночас бути поруч із домом.
Щоб підтримувати місцевих і переселенців, Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні разом із партнерами відкриває тут навчальні центри, простори безпеки й запускає соціальні проєкти. У промисловому ландшафті прифронтового міста народжуються дієві рішення, відновлюються соціальні зв’язки й формується міцна спільнота.
Коли сирена — сигнал до дії
Запоріжжя — одне з найбільших міст України. Індустріальний центр розбудовувався навколо заводів, фабрик і транспортних вузлів на берегах річки Дніпро — саме на перетині водних шляхів, які з'єднують південь і схід України.
На початок 2026 року місто перебуває за 20 кілометрів від лінії фронту, фактично на межі з окупованою територією.
Промислові райони Запоріжжя традиційно приймають удари першими — вибухи, масштабні відключення світла, аварії. Часу на роздуми немає — реалії вчать ухвалювати рішення швидко та брати на себе відповідальність у критичні моменти. Рятувальники, енергетики, медики й інші фахівці екстрених служб — ті, хто виходять на зміну між обстрілами на ті ж самі вулиці, де мешкають їхні родини.
На долю Запоріжжя випадає мало спокійних днів без обстрілів. За сиреною повітряної тривоги містяни часто чують звуки дронів чи керованих авіаційних бомб, а потім вибухи. Далі на вулицях з’являється «Кобра». За цією назвою тут знають комунальну спеціальну аварійно-рятувальну службу, яка вже 35 років рятує людей, — аварії, дорожньо-транспортні пригоди, вибухи газу чи витоки хімічних речовин. А з 2022-го — ще й ліквідує наслідки ударів по цивільній інфраструктурі та розбирає завали.
«Кобра» працює цілодобово: одночасно чергує три відділення — 18 рятувальників. Під час масованих атак залучають ще два-три додаткові відділення, адже в Запоріжжі обстріли часто руйнують або пошкоджують одночасно п’ять, а то й десять будівель — тоді для рятувальників день зливається з ніччю.
Допомога від ПРООН та Європейського Союзу (ЄС) стала відчутною підтримкою для служби, в якої настільки багато роботи. Фахівці уже працюють із обладнанням, яке передали в лютому 2025 року. У межах цієї ж співпраці «Кобра» отримала й легковий автомобіль, щоб швидко довозити рятувальників із додаткового відділення на місце обстрілів.
Щогла з генератором уночі перетворює темний квартал на добре освітлюваний майданчик — це зменшує кількість травм серед рятувальників і пришвидшує пошук людей. Акумуляторні бензорізи, ланцюгові пили, відбійні молотки — критично важливі під час розбирання завалів, коли найменший зайвий рух може коштувати життя.
«Плити після прильоту складаються, як картковий будиночок. Важка техніка часто не може під’їхати близько. Тоді рятувальники працюють вручну — розбирають бетон по шматках, щоб дістатися до людей або прибрати небезпечні конструкції. Саме тут акумуляторний інструмент — вирішальний», — розповідає заступник начальника аварійно-рятувальної служби Роман Сергєєв.
Отримані генератори допомагають на виїздах — на місцях ударів розгортають імпровізовані пункти незламності, де люди можуть зігрітися, випити гарячого чаю чи зарядити телефон. Для тих, хто втратив дім, тепло й світло, то — перша точка опори.
Роман Сергєєв на службі 24 роки, прийшов у професію через бажання допомагати людям. Запоріжжя — дім для його родини, куди, попри можливість жити в безпечнішому місті, повернулися дружина з донькою.
Про свій колектив він розповідає як про давніх друзів. Штат нині укомплектований на 95%. Із початком повномасштабного вторгнення команда виросла втричі. Поруч із рятувальниками, які на службі 15-20 років, тепер працює майже 50 молодих фахівців, частина з них прийшла в «Кобру» після волонтерства на розбиранні завалів чи власного досвіду пережитих обстрілів.
Оперативне чергування: паніка закінчується і починається робота. Ніхто не кричить і не метушиться. Кілька коротких фраз — і кожен чітко знає, що робити.
«Для нас Запоріжжя досі — промисловий гігант, що тримається попри удари й щодня намагається відновитися: закрити тисячі вибитих вікон, полагодити пошкоджені дахи, дати людям змогу залишатися вдома», — додає Роман Сергєєв.
Нове обладнання для медиків
Як і «Кобра», у Запоріжжі безперестанку працює екстрена медична служба: автопарк постійно залучений, персонал щодня ризикує життям, а потреба в нових автомобілях та обладнанні — критична.
Заступниця директора із загальних питань та розвитку Запорізького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Аліна Дубиніна розповідає, що їхні автівки працюють цілодобово. Втім, для планового оновлення автопарку і через втрати від обстрілів важливо мати й резервні. До прикладу, в селі Біленьке поблизу Запоріжжя російський дрон влучив у машину медслужби. Співробітники не постраждали, проте техніку заклад втратив.
«За останні кілька місяців 2025 року дві наші машини зазнали пошкоджень унаслідок бойових дій. Одна з них не підлягає відновленню. Тому кожен новий автомобіль, отриманий від ПРООН та інших партнерів, суттєво допомагає в роботі нашого центру. Наприклад, якийсь транспорт обслуговує Олександрійський район міста, а інші забезпечують виїзди в громади, наближені до фронту, де дороги, особливо в негоду, складні й непередбачувані», — пояснює Аліна Дубиніна.
Усі автомобілі екстреної медичної допомоги укомплектовані відповідно до держстандарту — від реанімаційного й діагностичного обладнання до засобів безпечного транспортування пацієнтів. Ці карети «швидкої» — мобільні реанімації, здатні безпечно працювати в умовах воєнного часу. Автівка, яку центр отримав від ПРООН у 2023 році, обслуговує села Таврійське та Веселянка, а також селище Кушугум цієї громади. Це саме ті населені пункти, які найбільше потерпають від російських обстрілів.
У Запорізькому обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф порахували: у 2025 році кожна їхня автівка виїжджала на виклик у середньому 2 367 разів. За цими цифрами — тисячі врятованих життів під звуки сирен і вибухів.
Завдяки співпраці з ПРООН і ЄС екстрена служба оновила і медичне обладнання: дефібрилятори для дітей і дорослих, медичні монітори й іншу техніку.
«Мої колеги в захваті, коли з'являється новий оснащений автомобіль, готовий до експлуатації в будь-який момент. Від цього залежить і працездатність, і моральний стан бригади, яка більшість свого робочого часу проводить у таких автівках», — додає Аліна.
У цьому колективі, каже жінка, «тримаються за людей руками й ногами». Проблеми з кадрами відчутні: перевантаження, збільшення кількості виїздів через обстріли, молоді фахівці здебільшого обирають працювати у безпечніших регіонах, частина Запорізької області досі в окупації. Медслужба шукає співробітників серед фахівців, які були змушені покинути дім і знайти новий у цьому місті.
Особисто ж для Аліни Запоріжжя — рідна земля. Тут вона народилася і вже дев’ять років працює у сфері екстреної медичної допомоги.
«Я люблю бути корисною. Комусь спершу може здатися, що Запоріжжя — сіре, проте тут залишається багато людей, відкривається малий бізнес, працюють громадські організації. Я вважаю, що це прекрасне місто. Дайте йому можливість жити, й воно житиме», — резюмує Аліна.
Зберегти вціліле
Після кожного російського обстрілу першими до місць влучань у Запоріжжі вирушають рятувальники, за ними — поліція та спецслужби. Коли люди врятовані, завали розібрані й безпекова ситуація більш-менш стабільна, починається робота мобільної комісії з обстеження технічного стану будівель Запорізької міської ради.
Їхнє завдання — перевірити кожну тріщину, перекриття, опорні стіни, інженерні мережі. Щодня треба оцінити щонайменше три-чотири адреси.
Від точності та виваженості рішень комісії залежить, чи зможуть власники отримати компенсацію на відбудову свого житла або бізнесу. Раніше комісія мала складнощі з тим, щоби добиратися до людей. Тут місто теж скористалося можливостями співпраці із ПРООН та ЄС, завдяки чому громада отримала спеціально оснащений автомобіль і вирішила цю логістичну проблему.
Транспорт розрахований на сімох людей включно з водієм. Усередині — мобільний штаб: вимірювальні прилади, обладнання, щоб оцінювати масштаби руйнувань. Це все дає змогу експертній комісії оперативно з’ясувати: відбудова чи демонтаж.
Аналогів такої машини в Запоріжжі, де війна зруйнувала сотні будівель, раніше не було. Автівка оснащена всім необхідним: від касок — до ультразвукових товщиномірів (портативне обладнання, за допомогою якого вимірюють товщину матеріалів), артроскопів (оглядові прилади для отворів у будівлях), відеоендоскопів (камери на зонді з підсвічуванням, що дають змогу оглядати перекриття, труби, вентиляцію), молотка Шмідта (прилад для визначення міцності будівельних матеріалів), тепловізора (оптико-електронний прилад, що візуалізує інфрачервоне випромінювання) чи портативної зарядної станції.
«Тепер вдається економити більше часу й оперативніше виїжджати на нові об’єкти», — каже один з учасників комісії, експерт із технічного обстеження комунального підприємства «Градпроект» Андрій Школа.
Затримка у дорозі навіть на годину важить дуже багато: якщо будівлю вчасно не законсервувати, дощ чи сніг можуть знищити вціліле.
Після обстрілу Запоріжжя 24 лютого 2026 року Андрію Школі довелося оцінювати руйнування у власній квартирі. Житло його родини перетворилося на порожню коробку — без вікон, дверей, лише з чорними від кіптяви стінами. Це наслідки влучення дрона, двигун якого влетів просто на кухню експерта. У під’їзді — запах гару, вибите скло під ногами — ця багатоповерхівка одна з багатьох, що ще довго оговтуватиметься від наслідків російських атак.
Вчитися жити інакше
Керівниця Мелітопольської волонтерської групи «Патріот» Ольга Леонтьєва — родом із Мелітополя, чималого промислового міста поруч із Азовським морем, яке з березня 2022 року перебуває в окупації. Вдома вона займалася бізнесом і соціальними проєктами, після вимушеного переміщення продовжує допомагати землякам.
Запоріжжя, каже жінка, з-поміж інших прифронтових міст вирізняє те, що більшість людей із навколишніх окупованих громад будують своє нове життя саме тут і не їдуть далі. Ольга з волонтерами свого часу долучалася до організації евакуацій, коли через гуманітарні коридори в Запоріжжя прибували мешканці громад Донеччини чи Херсонщини, де тривали бойові дії.
Нині Ольга Леонтьєва — керівниця Робочої групи з громадської безпеки та соціальної згуртованості, що об’єднує владу, громадськість, поліцію та рятувальників. На регулярних засіданнях, які ще з 2019 року відбуваються що два місяці, обговорюють безпекові виклики, ініціативи, проєкти й шукають спільні рішення. Такі консультативно-дорадчі органи заснували у низці громад саме за сприяння ПРООН. Запорізька область унікальна й тим, що тут створили робочу групу обласного рівня — єдину таку в Україні. До неї тут долучилася навіть прокуратура. Формальних обмежень для участі немає: якщо є бажання працювати — двері відкриті.
Від початку повномасштабного вторгнення робоча група перетворилася на реальну мережу взаємодії. За роки з її ініціативи реалізовано десятки проєктів: «зелені кімнати» для поліції, молодіжний центр, заходи з кібербезпеки, підтримка переселенців і психічного здоров’я.
Для Ольги кожен проєкт важливий, бо про людей. Саме зворотний зв’язок — те, що не дає їй вигоріти.
«Коли після тренінгу з ненасильницького спілкування чоловік зізнається, що налагодив стосунки з родиною, ти відчуваєш справжній вимір цього впливу», — каже жінка.
Вона бачить, як змінюються з часом запити у громаді: якщо на початку вторгнення фахівці в Запоріжжі мали потребу в базовому — техніці, меблях, можливості працювати, тепер дедалі частіше говорять про освіту, нові компетенції, зміну мислення, роботу зі штучним інтелектом, психологічну стійкість. Вони хочуть не просто виживати, а вчитися жити інакше.
Запоріжжя, переконує Ольга, — місто незламних. Місто, яке відновлює світло після семи годин відключень і водночас думає про розвиток. Місто, де переселенці не почуваються чужими та для кожного знайдеться місце.
Нові зв’язки для молоді
З ініціативи молодих мелітопольців, які залишили дім через окупацію, навесні 2024 року в Запоріжжі запрацював молодіжний центр. Унаслідок вторгнення вони втратили дім і друзів, тепер на новому місці мелітопольська молодь будує нові зв’язки.
Головна спеціалістка управління культури й молоді Мелітопольської міської ради Альона Кузнєцова розповідає: коли вони приїхали до Запоріжжя, не мали місця, де збиратися й обговорювати ідеї проєктів, які хотілося втілити. З цим і звернулися до місцевої влади. Врешті ініціатива отримала підтримку ПРООН та ЄС, які допомогли із закупівлею меблів, обладнання та матеріалів для ремонту приміщення.
На 317-ти квадратних метрах молодіжного центру — сім кімнат, два коворкінги, кабінети для тренінгів, кухня, санвузли й комірчини. Ці стіни колись займав банк, а тепер їх перетворили на простір для навчання, спілкування і творчості.
Колектив гнучко реагує на запити і швидко втілює ідеї. Хтось починає з хобі, хтось опановує нові професійні навички, дехто — знаходить роботу.
«Молодіжний центр працює з ініціативами для молоді. Коли ти виїздиш із рідного міста, часто залишаєшся сам. У просторі ж натомість можна відчути підтримку, ділитися ідеями й отримувати зворотний зв’язок. Результат для нас — не кількість відвідувачів, а їхні історії успіху. Нам часто кажуть: “Ви мені допомогли, я тепер можу більше, я змінилася чи змінився”, — і це найкраща оцінка», — говорить Альона Кузнєцова.
По допомогу — до поліцейських та юристів
Молодіжний центр — не єдина ініціатива, покликана підтримувати тих, хто втратив дім. Серед таких і мобільний офіс поліції у Запоріжжі — сучасний багатофункціональний простір, створений для швидкого реагування на безпекові виклики прифронтового регіону.
В офісі — 30 робочих місць для правоохоронців, які виїхали з окупації. До них звертаються люди, які теж вимушено залишили дім, — із Бердянська, Василівки чи Мелітополя. Для багатьох це перша можливість наживо поспілкуватися з поліцією: отримати консультацію, оформити документи, знайти рішення в складних життєвих обставинах. За круглим столом у мобільному офісі часто збираються керівники релокованих громад, представники та представниці громадського сектору й волонтери. Говорять про наболіле — проблеми переселенців.
Цей офіс облаштували за сприяння ПРООН та Уряду Німеччини: закупили меблі й необхідні речі для комфорту працівників і відвідувачів — від кондиціонерів до кулерів із водою. Простір враховує і потреби людей з інвалідністю.
Заступник начальника управління логістики та матеріального забезпечення Головного управління Національної поліції у Запорізькій області Олег Азаренко пояснює: офіс живе не лише прийомами громадян, тут постійно відбуваються теоретичні заняття та практичні тренінги з громадської, зокрема й мінної, безпеки — як для дорослих, так і для дітей. Також організовують заходи для ветеранів і ветеранок. А вибухотехніки, парамедики, кінологи проводять заняття для особового складу мобільного офісу. Так поліцейські відпрацьовують критично важливі навички.
Попри постійні повітряні тривоги й близькість фронту, в Запоріжжі щодня відчиняє двері й Центр безоплатної правничої допомоги №1. Саме тут працює Крістіна Новікова — головна юристка бюро. Вона зустрічає відвідувачів особисто, веде прийоми наживо і розбирається з десятками людських історій.
«Основна категорія наших клієнтів зараз — переселенці із Запорізької області. Також звертаються ті, хто виїхали з Донеччини, а ще — малозабезпечені, люди старшого віку та люди з інвалідністю. Дуже часто розглядаємо випадки домашнього насильства», — розповідає Крістіна.
Якщо до лютого 2022-го в роботі фахівців центру переважали стандартні цивільні питання, то тепер додалися справи, породжені війною: розлучення військових, спори через зруйноване або втрачене майно, спадкування на окупованих територіях, соцвиплати в умовах воєнного стану.
Лише у 2025 році до системи безоплатної правничої допомоги в Запорізькій області звернулися понад 56 тисяч людей.
«Стара техніки постійно виходила з ладу. Це означало затримки, ризик втрати даних і порушення процесуальних термінів. А люди не просто довіряють нам свої документи, ми — їхня надія», — пояснює юристка. За сприяння ПРООН і ЄС бюро отримало ноутбуки, принтери, сканери та багатофункціональні пристрої. Нове обладнання дає змогу працювати навіть під час блекаутів.
«Морально важко. Виснажені й клієнти, і ми. Але тримаємося, адже розуміємо, що зараз дуже потрібні», — ділиться Крістіна Новікова.
Ця відповідальність тримає Крістіну в Запоріжжі.
Безпека дітей
У школах, дитсадках і навіть на вулиці — усюди, де щодня бувають діти, ювенальні поліцейські міста говорять про безпеку. Так працює ініціатива «Дорослішай безпечно!». Її запровадили за сприяння ПРООН та ЄС, щоб сформувати для дітей середовище, де вони не лише знають про ризики, а й розуміють, як діяти в небезпечних ситуаціях.
Проєкт спрямований на профілактику загроз, із якими діти й підлітки стикаються найчастіше. Це травмування під час прогулянок і дозвілля, побутові нещасні випадки, дорожньо-транспортні пригоди, булінг чи кібербулінг. Окремий блок — безпека в інтернеті та запобігання злочинам в онлайн-просторі. Правоохоронці вже провели майже 30 профілактичних заходів, до яких залучили 660 дітей. Це зустрічі, розмови, інформаційні кампанії, вуличні акції.
«Правила безпечної поведінки дітям пояснюють ювенальні поліцейські: через приклади із життя, діалоги, ігри, моделювання ситуацій і практичні вправи», — розповідає старша інспекторка з особливих доручень відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Запорізькій області Марина Джеглава.
Ще одна запорізька ініціатива, яку підтримала ПРООН у співпраці з Урядом Данії, — відкриття та оснащення двох «зелених кімнат» на базі Запорізького районного управління поліції. Ці простори мають важливу місію — повертати дітям, які потрапляють у стіни поліцейського відділку, відчуття безпеки.
Дітей і підлітків, які стали свідками чи потерпілими від злочинів, допит може травмувати повторно. Проте, якщо говорити з ними у форматі гри чи довірливої розмови, цього можна уникнути. В одній кімнаті триває спокійна розмова, в іншій — спостереження. Запис бесіди дає змогу з першого разу зберегти свідчення дитини й не повертатися до болючих тем.
Інший важливий проєкт для запорізьких дітей — клас безпеки. У приміщенні, поділеному на тематичні зони, школярі й дошкільнята дізнаються від рятувальників про правила пожежної безпеки, домедичної допомоги, як поводитися під час повітряної тривоги й у різних небезпечних ситуаціях. Також діти чують поради щодо поведінки на дорозі чи протидії булінгу.
У класі безпеки говорять про ризики так, щоб дитина не злякалася, але зафіксувала важливе. Допомагають у цьому мультфільми із Псом Патроном та інші відеоматеріали. Старших залучають до розмови, руху та гри. Приміщення теж облаштували за сприяння ПРООН та Уряду Данії.
Прифронтові реалії відібрали в дітей безтурботні шкільні дні з терплячим сидінням за партами на уроках і галасливими іграми на перервах. Для тих школярів, які вже чотири роки навчаються дистанційно, заняття у класі безпеки — чи не перша можливість побачити однокласників наживо.
«Спочатку маленькі відвідувачі поводяться скуто, тримаються осторонь, а виходять із класу з новими друзями — вже сміливіші та відкритіші. Інколи діти самі розповідають історії: про каструлю, яку забули на плиті, небезпечні ігри, ризик, який здавався дрібницею. Ці історії уважно аналізуємо, працюємо над помилками та розглядаємо алгоритми дій у таких випадках», — пояснює інспекторка управління цивільного захисту та превентивної діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області Анна Попсуй.
Щомісяця у цьому просторі проводять 10-12 занять для груп із 18-20 дітей. Наприкінці на слухачів і слухачок часом чекає бонус — візит до пожежно-рятувальної частини, щоб побачити зблизька спецавтомобілі й обладнання та поспілкуватися з рятувальниками.
Комфорт і гідність
Пацієнти Запорізької міської лікарні №4, які потребують паліативної допомоги, тепер почуваються комфортніше під час перевезення. Нові спеціалізовані автівки, які тут отримали завдяки ПРООН та ЄС, оснащені підіймачами, кисневими концентраторами й протипролежневими матрацами, дають змогу транспортувати пацієнтів у горизонтальному положенні, чим зменшують ризики для здоров’я.
За словами лікарів, більшість паліативних пацієнтів — маломобільні. Їх важливо не лише доставити до лікарні, а й забезпечити стабільний стан, комфорт і підтримку, пояснює директорка Департаменту з питань охорони здоров'я та медичного забезпечення Запорізької міської ради Анна Дуб.
Тепер терапевти, хірурги, онкологи, анестезіологи можуть виїхати безпосередньо додому до щонайменше пів сотні пацієнтів щомісяця. Там вони не лише допомагають, а й навчають родичів доглядати за хворими, зменшуючи навантаження на стаціонарні відділення. Уже майже 150 людей скористалися цією можливістю.
ПРООН та ЄС також полегшують роботу соціальних працівників Запоріжжя — у травні 2025 року в місті відкрили Навчально-тренінговий центр соціальної роботи.
У стінах закладу проходять двотижневі заняття для кандидатів, які планують усиновити дитину, стати опікунами чи створити прийомну родину. Окрім підготовки майбутніх батьків, центр став навчально-методичною базою для фахівців соціальної роботи з усієї області. Тут вчаться надавати соціальні послуги відповідно до державних стандартів, працювати з вразливими категоріями населення та реагувати на виклики воєнного часу. Майже 60% заходів організовує сам центр, ще 40% — громадські організації.
Навчально-тренінговий центр — це простір відновлення та професійного зростання. Він облаштований як новітній тренінговий майданчик: мобільні зали, техніка для навчання, інклюзивні рішення.
«Соціальні працівники отримали доступ до сучасних технологій, тут навчальні матеріали та середовище, яке мотивує. В умовах, коли ці люди часто отримують мінімальну заробітну плату й працюють із важкими життєвими історіями, сучасний простір для навчання та відновлення стає необхідністю. Окремий напрям роботи — підтримка фахівців», — пояснює директорка Запорізького обласного центру соціальних служб Оксана Понікарова.
Із часу відкриття до січня 2026 року в просторі організували 87 заходів, що охопили понад 2 000 учасників та учасниць. Раз на пів року тут відбуваються тренінги з профілактики професійного вигорання. Адже люди, які допомагають іншим під час війни, часто самі живуть у стані стресу та виснаження.
***
Будувати стійке партнерство із міжнародними організаціями для Запоріжжя — одна із можливостей триматися у надскладній ситуації, а головне — знаходити рішення для відновлення.
Українське місто, що за 20 кілометрів від фронту, їх знаходить.
Матеріал підготовлено в межах флагманського партнерства ПРООН та ЄС «EU4Recovery — Розширення можливостей громад в Україні».
Фото: Дмитро Смольєнко / Reporters / ПРООН в Україні
Related
content
content
