«Подивіться на це вікно в дитячому відділенні. Воно забите дерев’яним щитом. Так ми захищаємо дітей від уламків скла, які після обстрілів можуть понівечити і пацієнтів, і обладнання. Ще одна небезпека для нас — загроза лишитися без електрики. Інкубатори з малюками напряму залежать від електроживлення. Адже всередині кожного боксу  штучна вентиляція. І коли інженер говорить нам, що в якомусь корпусі лікарні перебої з електроенергією, медиків охоплює жах», — розповідає Андрій Лобанов, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених перинатального центру, що входить до складу територіального медичного об’єднання «Здорова родина» міста Запоріжжя.

До повномасштабного вторгнення Андрій працював дитячим анестезіологом. Коли Запоріжжя почали обстрілювати, багато його колег виїхали з міста, дехто — за кордон. Але Андрій вирішив лишитися. Роботи було так багато, що пів року доводилося ночувати в лікарні. Згодом він очолив відділення. В його команді залишились кваліфіковані лікарі, лікарки і операційні медсестри, всі — віддані своїй справі. 

«У нас немає завтра, тільки сьогодні»

«Війна змінила все, — зітхаючи каже анестезіолог. – В мирний час лікарі спокійно працювали, розвивалися, вчилися. Але коли почалися обстріли, ми чітко зрозуміли: немає часу звикати чи довго роздумувати. Ми маємо бути на роботі  24/7 і постійно думати про життя дітей».

Андрій показує інкубатори – маленькі скляні бокси,  під’єднані до моніторів різнокольоровими дротами. Всередині – новонароджені, яким лише кілька днів. Це діти, що народилися передчасно, і кожен з них має ускладнення і потребує постійного медичного догляду.  

«З початком повномасштабної війни в Запоріжжі стали менше народжувати, — каже Лобанов. – Водночас збільшився відсоток ускладнених пологів. Адже вагітні постійно переживають стрес через обстріли. Звідси — ускладнення: відшарування плаценти, кровотеча. Це трапляється, зокрема, після масованих обстрілів або ж після довготривалих тривог, коли жінка дуже переживає. Породіль привозять до перинатального центру Запоріжжя швидкою – зокрема з громад, які зазнають обстрілів, як-от Кушугум».

Селище Кушугум розташоване за 9 кілометрів від лінії фронту й регулярно потрапляє під обстріли.  Під ударами також постійно перебуває Запоріжжя: пошкоджені житлові будинки, медичні та освітні заклади. 

«Не тільки матері – навіть діти в утробі переживають великий стрес. У таких випадках ми надаємо інтенсивнішу терапію і працюємо з пацієнтами найбільш високого ризику, аби зберегти життя, — пояснює Лобанов. – За рік через наше відділення пройшло 140 дітей. В наших палатах постійно перебуває 6‒10 малюків. В нас немає завтра, є тільки сьогодні». 

«Я залишаюся – це моє остаточне рішення»

У відділенні анестезіології працює 10 дитячих лікарів та лікарок, які тепер мають і досвід роботи в умовах війни. 

«У мене навіть не виникало бажання виїхати з Запоріжжя. Ми настільки занурені в роботу, яка напряму впливає на життя дітей і їхніїх батьків, що думки про це не було. Я відчуваю відповідальність перед колегами й пацієнтами. Я ніколи в житті не зроблю того, що може їм нашкодити. Тому в мене навіть не було дилеми «виїжджати чи ні з Запоріжжя». Це було моє остаточне рішення».

«Страх вимкнення світла –  це страх за життя маленьких пацієнтів»

На початку війни медики практично жили в лікарні.

«Це була естафета: кілька годин сну – і знову до роботи, 24/7 без вихідних. Ми не знали, що буде завтра. Дітей доводилося транспортувати, переобладнувати приміщення. Але були пацієнти, яких було просто неможливо транспортувати, адже будь-яке переміщення дитини – навіть у підвал, могло коштувати їй життя. І тому ми залишалися поруч з ними за будь-яких умов».

Найбільший виклик – електроенергія. 

«Коли йде мова про світло, це не про комфорт. Це питання життя дітей. Якщо зникне електрика – зупиниться штучна вентиляці, обігрів дитини, моніторинг.  Такі пацієнти не можуть бути без живлення навіть на п’ять хвилин – це може коштувати їм життя. Тому ми завжди напоготові, на низькому старті». 

Саме тому резервні джерела живлення – критично важливі. 

У перинатальному центрі встановили сонячні електростанції для двох корпусів — акушерського та гінекологічного. Проєкт реалізувала Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні  за фінансової підтримки уряду Норвегії. Система забезпечує до трьох годин автономної роботи:  функціонуватимуть операційні, реанімація, лабораторія, водопостачання та зв‘язок. 

Щороку сонячні електростанції зможуть виробляти близько 130–150 тис. кВт·год електроенергії, що дозволить заощаджувати орієнтовно до мільйона гривень на рік і спрямовувати ці кошти на розвиток медичних послуг.

За даними Міністерства охорони здоров’я України, від початку повномасштабного вторгнення станом на 1 квітня 2026 року пошкоджено або знищено 2598 медичних об‘єктів, що що входять до складу 826 закладів охорони здоров’я. Найбільше страждають прифронтові регіони, зокрема Запорізька область. 

Інвестуючи у відновлювану енергетику, ПРООН разом Норвегією та іншими партнерами допомагає медичним закладам ставати стійкішими до викликів і готовими працювати навіть у періоди нестабільного електропостачання. 

Фото: Запорізька обласна адміністрація