LocationsСлавутич: місто, яке вміє починати спочатку
9 грудня 2025
Славутич — наймолодше місто України. Йому лише 37 років, і його будували як новий дім для працівників Чорнобильської АЕС після трагедії 1986 року. Компактне, зелене, сформоване в різних архітектурних стилях, воно від початку задумувалося як місто для комфортного життя — з продуманою інфраструктурою та зручностями для людей.
Після зупинки ЧАЕС у 2000 році життя в Славутичі змінилося: багато фахівців і фахівчинь втратили роботу, економіка просіла, а подальший розвиток міста опинився під загрозою.
Втім, громада взялася повертати Славутичу репутацію ефективного та зручного для життя міста. Спочатку домоглися створення вільної економічної зони і залучили інвесторів, відкрили нові робочі місця. На хвилі децентралізації оновили інженерні мережі та інфраструктуру — і місто знову почало рухатися вперед.
Нові загрози принесла повномасштабна війна. Місто опинилося в небезпеці, повній ізоляції та навіть ненадовго потрапило в окупацію. Місцеві жителі зіткнулися з дефіцитом товарів і повною невизначеністю.
«Було страшнувато, коли заходиш у магазин, а там просто порожні полиці. Ми змогли налагодити підвоз у місто лісами і стежками, повз російські підрозділи, продуктів та ліків. Роздавали людям дрова, організували гарячу лінію. Місто вдалося врятувати від колапсу», — згадує заступниця міського голови Тетяна Мельник.
Коли ситуація стабілізувалася, перед містом знову постало звичне для нього питання: що робити далі? Як зберегти динаміку розвитку, залишитися привабливим і зручним для життя — навіть у воєнний час?
Спільне бачення відновлення
Потреб було багато, а ресурси — обмежені. Тому Славутич разом із ЄС і ПРООН почав із найважливішого — визначення пріоритетів. Провели соціологічне опитування, щоб зрозуміти, які напрямки розвитку жителі вважають першочерговими. А також серію стратегічних сесій із різними цільовими групами громади.
«Молодь, вимушені переселенці, бізнес, депутати, представники громадського сектору. Всі ці стратегічні сесії напрацьовували пропозиції щодо проєктів міста. І потім вони лягли в один документ — план комплексного відновлення міста Славутича», — розповідає Лариса Нікітенко, радниця міського голови.
На основі зібраних даних команда сформувала перелік конкретних дій та портфоліо проєктів, щоб місто мало дороговказ і нову мету після окупації.
«Ми визначили три цілі: відновити економіку, створити середовище, зручне для життя, та налагодити співпрацю з сусідніми громадами», — пояснює головна спеціалістка з розробки проєктів соціально-економічного розвитку Альона Говендяєва.
Важливу роль відіграли і внутрішньо переміщені люди, які переїхали до Славутича під час війни. Вони привезли з собою і свої бізнеси, і свій професійний досвід та бажання будувати майбутнє вже на новому місці.
«У нас багато внутрішньо переміщених людей, і ми перебудовуємо під їхні потреби дві будівлі, зокрема з обладнанням інклюзивних апартаментів. ВПО — це не переселенці, це нові славутичани. У нас їх півтори тисячі, при всьому населенні до 20 000 людей», — підкреслює Тетяна Мельник.
Так у місті сформувався запит не просто на відновлення, а на оновлення — сучасне, продумане та доступне всім.
Комфорт для всіх: безбар’єрний маршрут
Одним із перших рішень стало покращення доступності. Славутич із моменту свого створення задумувався як місто з великою пішохідною частиною. Але інфраструктура потребувала оновлення, особливо з огляду на потреби ветеранів та ветеранок, людей з інвалідністю, мешканців старшого віку.
Місто разом із трьома іншими громадами України взяло участь у пілотному проєкті, організованому ГО «ЦЕРА» за підтримки ПРООН та фінансування уряду Данії. Метою ініціативи було формування сучасної моделі Рад безбар’єрності — дорадчого органу при міській раді, який дозволяє системно моніторити, як впроваджується місцева політика безбар’єрності, оцінювати дієвість чинних програм, координувати та планувати ефективні кроки у цьому напрямку.
Водночас Міністерством розвитку громад та територій України спільно з ПРООН працювали над розробкою нормативних документів для масштабування ініціатив, а саме Положення про місцеву Раду безбар’єрності, яке стало основою для громад. А також методичні рекомендації зі створення місцевих рад безбар’єрності.
«Створення рад безбар’єрності було пропілотовано у чотирьох містах, і Славутич був одним із них. Безбар’єрність як напрям державної політики в Україні активно розвивається, тому важливо було передати відповідні інструменти на рівень громад. Та форма, яка існувала раніше — комітети доступності — вже не відповідала сучасним потребам і викликам.
Сьогодні в Україні функціонує вже понад 900 Рад безбар’єрності, які на практиці реалізують створену спільно модель. По суті, Рада безбар’єрності — це постійний майданчик для співпраці та координації між усіма зацікавленими сторонами, які працюють над просуванням безбар’єрності в громаді», — розповідає Антон Янченко, керівник проєкту та представник ГО «ЦЕРА».
Славутич розпочав зміни зі створення довгого безбар’єрного маршруту в рамках флагманского проєкту “Рух без бар’єрів” від спорткомплексу «Олімпієць» до центральної площі — місця, куди щодня приходять сотні людей. Місто стало однією з 15 пілотних громад проєкту в Україні, в рамках якого створюються комплексні доступні транспортно-пішохідні шляхи. Маршрут в Славутичі охопить кілька кілометрів і поєднає ключові точки міста. Уздовж нього облаштовують пандуси, оновлене покриття, контрастне маркування та зручні входи до основних адміністративних будівель.
Команда міськради також взяла участь у Школі безбар’єрних маршрутів від ПРООН та уряду Японії створеної на запит Мінрозвитку.
«Кожен проєкт, який реалізується в Славутичі, враховує безбар’єрну складову. Славутич завжди був комфортним для проживання, але йому вже майже 38 років, і враховуючи, що місто було зведене практично за рік, в ньому все треба модернізовувати. Безбар’єрний маршрут покращить доступ кожного та кожної до об’єктів соціальної інфраструктури — ЦНАПу, закладів культури, міськради», — пояснює Лариса Нікітенко.
Паралельно оновлюють і центральну площу. Зараз до міськради з площі ведуть старі кремезні сходи, а сама площа частково руйнується через вплив ерозії та часу. Тож її планують зробити доступнішою для всіх без винятку.
Новий соціальний простір
Соціальні простори громади також застаріли, і питання інклюзивності в них майже не враховувалося. Тому створення місця, доступного для всіх груп населення, стало однією з ключових цілей міста.
Так у Славутичі в рамках проєкту “Рух без бар‘єрів” зі створення безбар’єрних маршрутів оновлюється один із найбільш масштабних об’єктів — кіноконцертний комплекс. Це місце багато років було серцем міського життя: тут проводили творчі конкурси, концерти, волонтерські зустрічі та гуманітарні акції. Але простір, настільки важливий для громади, залишався недоступним для багатьох людей — зокрема маломобільних груп та дітей з інвалідністю.
Місцеві архітектори взяли участь у Школі універсального дизайну, яку організувала ПРООН за підтримки Швеції у 2024 році. В школі вони змогли здобути необхідні знання та розробити проєкт повної реконструкції простору.
«Коли ми почали обговорювати, яку будівлю покращувати, одразу стало зрозуміло — це буде наш кіноконцертний зал. Це центр культури і волонтерства, і всіх заходів. Ми обрали саме цей комплекс, оскільки він є знаковим і важливим для міста. Під час Школи універсального дизайну ми розробили деталі того, як це має бути реалізовано», — пояснює Тетяна Мельник.
Приміщення справді потребує комплексного оновлення. Після реконструкції тут має з’явитися зручний вхід, новий інклюзивний зал, дитяча кімната, місця для громадських подій, сучасна навігація та ліфт, що дозволить безпечно спускатися до укриття.
«Ми проводимо конкурси для дітей з інвалідністю, але нині їх доводиться заносити на сцену на руках, тому що наш кіноконцертний комплекс абсолютно не інклюзивний. Коли ми трансформуємо цей простір, тут буде більше соціальних активностей», — додає Тетяна Мельник.
Роботи вже стартували: наразі триває демонтаж старої бруківки та зовнішніх сходів, щоб підготувати простір до повного оновлення.
Після реконструкції комплекс фактично стане новим центром громади — відкритим, сучасним і доступним для всіх.
Простір для відновлення
Окрім великих інфраструктурних проєктів, Славутич подбав і про тих, кому підтримка потрібна вже сьогодні. У центрі міста відкрили новий безбар’єрний реабілітаційний центр, створений благодійним фондом «Майнді» за підтримки ПРООН та фінансування уряду Японії.
Це сучасна будівля з пандусом, просторою залою для занять, масажним кабінетом та інклюзивним санвузлом. Тут проходять реабілітацію ветерани та ветеранки, люди старшого віку, пацієнти з неврологічними захворюваннями та ті, хто постраждав через бойові дії.
Лікар-реабілітолог Сергій, який якраз працює з пацієнткою, у якої розсіяний склероз, ділиться, що цей центр — це зовсім інший рівень допомоги.
«Ви б побачили, як пацієнтка заїжджає сюди трьохколісним моторолером просто по пандусу. Тут дуже зручно людям, сюди можна і зайти, і заїхати будь-яким способом. В лікарні пандус не такий зручний, а ліфти через аварійні відключення світла часто не працюють», — пояснює Сергій.
Координатор соціальної франшизи БФ «Майнді» Олександр Пінькас додає, що такі ініціативи важливі не лише для людей, які проходять лікування. Вони впливають на всю громаду — дають відчуття надії та стимулюють розвиток міста.
«Це можливість реабілітації для людей старшого віку, для тих, хто відновлюється після інсульту чи операцій — і все це не в обласних центрах, а вдома. Не забуваймо і про ветеранів та ветеранок, яким теж потрібна підтримка. А ще це додаткові робочі місця для висококваліфікованих спеціалістів», — каже Олександр.
Для Славутича такий центр має особливе значення. Місто пережило окупацію, і тут є люди, які отримали мінно-вибухові травми або пережили важкі події війни. Саме тому подібні центри, за прикладом Славутича, планують відкривати і в інших містах — передусім у прифронтових громадах.
Місто, що будує майбутнє попри війну
Славутич не зупиняється. Місто реконструювало великий оздоровчий комплекс із басейном, працює над інклюзивним житлом для вимушених переселенців, оновлює інфраструктуру й створює нові соціальні простори. Головний принцип тут простий: не просто відновити те, що було, а зробити краще — сучасніше, доступніше, людяніше.
Фото: Костянтин Левченко / ПРООН в Україні
Матеріал підготовлений в межах кампанії «Ukraine Delivers» — спільної ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України, Програми розвитку ООН (ПРООН) і Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.
Related
content
content
