LocationsЯк громада на Сумщині втілює ідеї з допомогою міжнародних партнерів
Конотоп: місто, що має силу повертатися до життя
24 березня 2026
Попри війни і спустошення, з попередніх століть сучасний Конотоп успадкував відвагу відновлюватися. Повномасштабне вторгнення громада сприймає не лише як випробування, а і як виклик. І відповідає на нього стійкістю, солідарністю та рішучістю.
У 2022 році Конотоп 40 днів провів у облозі. Нині ж продовжує прокидатися під звуки сирен, які сповіщають про повітряну тривогу. Але заразом — і під «шурхіт» ранкових маршруток, бо життя у місті не припиняється.
Тут мешкає понад 80 тисяч місцевих і ще кілька тисяч переселенців. Більшість із них добре пам’ятає перші місяці повномасштабного вторгнення, коли місто опинилося на межі окупації з відрізаними логістичними шляхами.
Люди згадують блокаду як маревний стан невідомості і впертого наміру перемогти його: «Було страшно, але ми вистояли».
Сила громади й підтримка міжнародних організацій, серед яких і Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні, допомагають їй відновлюватися, створювати медичні й освітні простори, розвивати молодіжні проєкти й будувати майбутнє.
Громада відновлюється
Навесні 2022 року в Конотоп не могли доправити ні ліки, ні продукти, ні засоби гігієни. Магазини з порожніми полицями нагадували кадри з фільму жахів, а виїхати з міста чи завезти сюди гуманітарну допомогу можна було лише окремими шляхами і не завжди. Місцеві ділилися консервацією та продуктами, допомагали їжею сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах.
У цей непростий період і сталася ключова трансформація громади: від хаотичних волонтерських дій — до злагодженої проєктної роботи. Із часом у місті виникла потреба в окремій інституції, що займатиметься відбудовою.
Офіс відновлення та розвитку, який відкрили тут у жовтні 2024 року за підтримки ПРООН та Уряду Швеції, об’єднав фахівців виконавчих органів влади, менеджерів комунальних установ, представників громадських організацій та бізнесу. Майже три десятки людей, постійно залучених до пошуку ідей для розвитку. Офіс має нормативну базу, тренінгові програми й фізичний простір: конференцзалу, кімнати для роботи фокус-групи, обладнання, меблі.
Начальниця відділу відновлення та розвитку управління економіки Конотопської міської ради Анастасія Загородня та керівниця управління економіки Людмила Гапєєва розповідають: Офіс відновлення та розвитку з моменту відкриття залучив понад 300 мільйонів гривень у громаду й забезпечив реалізацію 54 проєктів.
Серед напрямів роботи, над якими працюють у конотопському Офісі відновлення та розвитку, — альтернативна енергетика (сонячні станції для об’єктів критичної інфраструктури), медична реабілітація (ремонт відділень та оновлення обладнання), енергоефективність, водопостачання, створення безпечних освітніх просторів в укриттях і модернізація шкіл, звісно — підтримка бізнесу й громадських ініціатив. Те, що Офіс відновлення та розвитку працює, кажуть тут, реально приносить результати.
«Офіс був нашою першою масштабною ініціативою, впровадженою у співпраці з ПРООН, а другою стала Школа проєктного менеджменту. Вона передбачала об'єднання й гуртування громадського сектору та виконавчої влади, нові партнерства. Це дуже класна тренінгова програма», — розповідає Анастасія Загородня.
Навчання першого потоку учасників та учасниць Школи проєктного менеджменту за сприяння ПРООН та Уряду Данії тривало із травня до серпня 2025 року. Його слухачами тоді стали й працівники структурних підрозділів, і громадські активісти: взаємодіяли командами, виконували завдання, розробляли мініпроєкти.
Два з тих, які презентували випускники школи, вже підтримали донори. А з 2026 року школа постійно набиратиме нових студентів і студенток.
Громада турбується
У Конотопській центральній районній лікарні вже три роки працює паліативне відділення — вільних місць тут майже не буває. Пацієнти з тяжкими діагнозами отримують цілодобовий догляд. Однак іще недавно медперсонал мусив на ношах переміщати пацієнтів у старі лікарняні машини, аби відвезти їх до медичного закладу. Ситуація змінилася після того, як лікарня отримала спеціалізований автомобіль із підіймачем і обладнанням для комфортного транспортування.
Такий транспорт передали громаді в межах EU4Recovery — флагманського партнерства ПРООН та Європейського Союзу (ЄС).
Головна медична сестра лікарні Сабіна Сахнюк працює тут понад 30 років і добре пам’ятає часи, коли паліативної допомоги не було. Лікарня має 17 відділень, загалом 400 ліжок, а створення окремого простору для найважчих пацієнтів і пацієнток жінка називає однією з важливих змін.
Завдяки новому авто медики можуть не лише доставляти пацієнтів до стаціонару, а й виїжджати до них додому. Раніше тягар піклування у таких випадках падав на плечі рідних, які часто були вимушені залишати роботу задля догляду, що виснажувало і фізично, і морально.
«Я впевнена: людина має народжуватися і помирати без мук, із гарним доглядом і в достойних умовах. Для того ми створили це паліативне стаціонарне відділення. Там перебувають пацієнти, хвороби яких уже не піддаються лікуванню, але ми зобов’язані допомогти їм — знеболити, дати турботу й хороші умови, щоб людина могла жити без фізичних страждань», — говорить Сабіна.
Громада творить
Ольга Левченко — начальниця відділу у справах молоді та спорту Конотопської міської ради. У полі її зору — молодіжна політика громади. Разом із командою вона організовує різні заходи, тренінги, концерти, зустрічі, майстер-класи. Облогу міста перебула вдома з дочкою та мамою після операції. Проте цей період їй запам'ятався злагодженими діями місцевої влади й населення.
«Було страшно, але не було паніки», — згадує Ольга.
Це посіяло впевненість, що молодь громади — не інертна, вона залишається у громаді, ба більше — ініціює зміни. Ідея появи у Конотопі медіацентру зародилася в учасниць молодіжної ради. Згодом проєкт підтримали ПРООН та Уряд Королівства Нідерландів. Так у місті виник окремий простір із лампами, фонами, мікрофонами й вільним доступом для молоді.
«Хтось зі студентів знімає там трендові відео для соцмереж, хтось — робить контент про міські події. Це працює настільки успішно, що під час молодіжних заходів ми бачимо все більше і більше людей, у школах з’являються ініціативні групи молоді», — каже жінка.
Крім того, Ольга у Конотопі — очільниця Робочої групи із залучення громади, в яку об’єдналися місцеві викладачі, рятувальники, чиновники, представники та представниці бізнесу — всі небайдужі до змін. Робоча група створена за сприяння ПРООН, подібні діють у низці інших громад і допомагають українцям в умовах війни знаходити рішення щодо розвитку та залучення інвестицій.
«ПРООН разом із партнерами навчає команду, як працювати з громадою і писати проєкти. Деякі з цих заявок уже принесли перемоги нашим організаціям у грантових конкурсах. Ми відчуваємо збільшення активності й впливу», — підсумовує Ольга.
На спільних зібраннях вони знаходять відповіді на запити громади, об’єднують ресурси для волонтерських ініціатив — збір пакунків із необхідними речами чи продуктами для військових на фронті, допомога молодіжній раді, пошук партнерів серед бізнесу.
«Я люблю своє місто. Мені хочеться робити щось корисне для його розвитку. А ще ми надихаємося нашою молоддю, тільки шкода, що через війну їм довелося швидко подорослішати», — додає Ольга Левченко.
Громада гуртує
У підвалі Конотопського вищого професійного училища проєктор транслює мультфільм, кадри змінюються. В одному кінці кімнати зосереджено дивляться кіно, в іншому — обговорюють завтрашню контрольну, перешіптуються між собою, показують щось у телефоні.
Більшість із присутніх — мешканці місцевого гуртожитку. Частина з них вимушено покинули дім через війну.
Простір «Територія безпеки» створений студентами для студентів, аби переживати повітряні тривоги не в темряві й тисняві, а в атмосфері спільності. Катерина Єна, 19-річна четвертокурсниця, навчається, здавалося б, нетиповій для дівчини спеціальності — електромонтаж та обслуговування електрообладнання. Ідея простору, каже вона, виникла у молодих людей спонтанно.
«Я подумала: було б добре, щоб ми мали бодай щось у підвалі. Хоча б проєктор. Разом із колегами підготували грантову заявку. Проєкт підтримали. І коли вперше увімкнули проєктор, я відчула, що все це було недаремно. Маємо змогу транслювати презентації під час занять і переглядати фільми під час тривог у вільний час. Найактивніші відвідувачі простору — студенти та студентки з гуртожитку — помітно згуртувалися. У них тепер є своя невелика компанія, бо постійно на всіх подіях разом», — ділиться Катерина.
Дівчина добре знає молодіжне середовище Конотопу й каже, що тут бракує місць, де молодь може збиратися для спілкування. Тим і цінна «Територія безпеки».
Саме підтримка ПРООН та Уряду Королівства Нідерландів допомогла облаштувати укриття цього гуртожитку мультимедійним проєктором, ноутбуком, акустичною системою, зарядними станціями, настільними іграми. Тут водночас і багатофункціональна аудиторія, і психологічний хаб. Під час тривалих тривог тут продовжується навчальний процес, відбуваються заняття з арттерапії, грають в ігри й проводять кіноперегляди.
Координаторкою простору стала методистка навчального закладу Тетяна Нагуло. За її словами, війна впливає на психологічний стан молоді: багато дітей мають підвищену тривожність, трапляються панічні атаки. 450 студентів навчаються тут переважно за змішаною формою: теорію викладають дистанційно, але практичні навички неможливо здобути онлайн.
«Ми тут потрібні. Наші студенти теж потрібні. Після перемоги нас чекає відбудова, а хто відбудовуватиме Україну? Випускники та випускниці саме таких закладів», — ділиться Тетяна Нагуло.
Громада навчає
Семирічний хлопчик зосереджено вчиться вмикати комп’ютер, набирати перші літери. В іншому кутку кімнати дівчина-підліток упевнено водить пилососом по килиму, повторюючи рухи, які їй показали фахівці. Місцевий Центр комплексної реабілітації для дітей і людей з інвалідністю отримав сучасне обладнання — спеціалізований стілець для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату, сенсорну дошку, ноутбук й навіть пилосос. Це стало частиною нової локації, створеної завдяки участі Конотопської громади в одному з проєктів за сприяння ПРООН та Уряду Королівства Нідерландів.
«Дітям з інвалідністю дуже важливо мати соціально-побутові навички. Однак, щоб опанувати їх, потрібна допомога спеціалістів і батьків. Це і є завданням центру. Нашим дітям потрібно більше, ніж реабілітація. Вони мають жити життя, максимально наближене до буденного», — пояснює соціальна працівниця Тетяна Троцька.
Тут працюють із дітьми від народження до 18 років. Нині центр опікується 150 дітьми. Для них проводять уроки з охайності, самообслуговування, догляду за собою, поведінки за столом, користування технікою, і це перші кроки до самостійності.
Спеціалісти помічають: техніка дала змогу змінити підхід до навчання. Тепер вони занурюють дітей у реальні або ігрові ситуації, показують наочні моделі поведінки, графіки, ілюстрації, створюють зрозумілий і живий контекст.
Батьки задоволені, що діти мають змогу розширити спектр своїх знань і вмінь, ознайомитися з чимось новим.
«У нас тепер пилосос не стоїть без діла: дитина саме бере й прибирає. Гордиться тим, що вміє», — переповідає мама одного з вихованців.
Кімната, яку тут облаштували, нині нагадує маленьку модель дому — місце, де дитина вчиться жити. У цьому просторі народжується їхня незалежність.
Громада підтримує
Будь-якій українській громаді сьогодні потрібна точка повернення з фронту. У Конотопі вона — на базі територіального центру соціального обслуговування. У невеликій залі триває психологічний тренінг для дружин військових, водночас в іншому кабінеті фахівець консультує ветеранів щодо оформлення документів. Кілька ветеранів виконують вправи з реабілітологом, інші грають у настільні ігри й ведуть розмови про життя.
У ветеранський простір «Єдність і сила», створений за сприяння ПРООН та Уряду Королівства Нідерландів, щодня приходять колишні військові, які з фронту повернулися у цивільну буденність, родини захисників, чиї долі невідомі, й сім’ї загиблих. Одні йдуть сюди, щоб не залишатися наодинці з думками, іншим потрібні відповіді на запитання.
Це інклюзивне середовище, що допомагає ветеранам і ветеранкам пройти шлях психосоціальної адаптації. Тут можна отримати юридичну консультацію, поради з відкриття власної справи, підтримку від психологів і просто можливість займатися спортом чи взяти участь у реабілітаційних активностях.
Найбільш промовистими результатами роботи ветеранського простору є історії тих, кого тут підтримали.
Звільнений зі служби через стан здоров’я ветеран повернувся до Конотопу й дізнався, що дружина виписала його з помешкання. На вулиці — 17 градусів морозу. Просив допомогу на вокзалі — небайдужі вирішили зателефонувати фахівцю ветеранського простору. Далі все відбувалося швидко: супровід, оформлення інвалідності, госпіталізація, пошук житла. Людина, яка ще вчора ночувала на холодних лавках, отримала шанс на нове життя. Найважливіше, що тут можуть, — дати ветеранам відчуття ґрунту під ногами.
Ветеран Андрій Лиськов звільнився зі служби через поранення. Тоді йому всі казали, що він розпочинає нове життя. Згадує, що для нього найважчими були ті перші місяці.
«Здається, стою між двома світами — і ні там, ні тут тебе ніхто не чекає. Усе змінилося після того, як я вперше зайшов до ветеранського простору як клієнт, що шукав підтримку. З часом усвідомив: моя історія може стати комусь рятівним колом», — каже він.
Так Андрій став фахівцем із супроводу демобілізованих. Тепер його робота — зустрічати тих, хто щойно повернувся: допомагати розібратися з документами, пояснити, куди звертатися. Говорить, що ветеранам і ветеранкам потрібен поруч той, хто пройшов подібний шлях.
***
Конотоп добре вивчив, як звучить шахед. Конотоп знає, який вигляд має розтрощений обстрілами під’їзд багатоповерхівки. Водночас відчуття, що життя триває, — тут у всьому: одні долучилися до волонтерства, інші допомагають тилу, організовують культурні заходи й молодіжні події, ще інші — залучають інвестиції, долають виклики й невпинно вчаться змінювати громаду, беручи на себе відповідальність за її майбутнє.
Матеріал підготовлено в межах флагманського партнерства ПРООН та ЄС «EU4Recovery — Розширення можливостей громад в Україні».
Фото: Максим Кішка / Reporters / ПРООН в Україні
Related
content
content
