LocationsЗвернення воєнного фотографа Міккеля Гьорлика
Для мене було честю фотографувати людей у різних куточках України, зокрема у громадах поблизу східної та південної лінії фронту. Ця подорож дала мені глибоке уявлення про стійкість, справедливість і розвиток у країні, що живе в умовах війни.
Подорожуючи з невеликою частиною команди ПРООН, ми проводили багато годин у дорозі, перетинаючи місцевості, які, на перший погляд, не зачепило війною. Та її присутність була беззаперечною — в атмосфері, у розмовах і в невизначеності, що стала повсякденністю. Чим ближче ми підʼїжджали до прифронтових громад, тим помітнішими ставали руйнування. Ці фотографії були зроблені в листопаді та грудні 2025 року.
Я зустрічав людей, робота яких відображає численні аспекти відновлення та стійкості України. Я фотографував людей, які впроваджують енергетичні рішення, сприяють реінтеграції ветеранів і ветеранок, створюють нові можливості для розвитку бізнесу, розміновують території, реагують на надзвичайні ситуації та допомагають іншим опановувати зовсім нові професії завдяки перекваліфікації та навчанню.
Усі ці історії обʼєднувала спільна рішучість діяти. Цих людей визначали не руйнування, а прагнення відбудовувати, створювати нове й рухатися вперед. Іхні зусилля розкривають аспект війни, який часто залишається поза увагою: попри все, люди щодня продовжують працювати, брати на себе відповідальність і плекати надію. Разом ці історії дають глибше й багатогранніше розуміння цієї війни.
Назва виставки — Україна: на вістрі — відображає саме цей дух. Вислів «на вістрі» зазвичай стосується тих, хто перебуває на передньому краї змін, подій чи боротьби з викликами.
В нашому контексті він про людей, які є рушійною силою відновлення та стійкості України. По всій країні я бачив людей, які відновлюють життєво важливі послуги, повертають людям можливість забезпечувати себе та свої родини, впроваджують новаторські рішення і допомагають своїм громадам адаптуватися до надзвичайно складних обставин. Вони перебувають на вістрі відновлення України й показують, чого можна досягти завдяки рішучості, інноваціям і спільним діям в умовах надзвичайно складних випробувань.
Я обрав традиційну чорно-білу фотографію, щоб створити відчуття візуальної цілісності між різними регіонами та досвідами. Відмова від кольору дозволила мені зосередитися насамперед на людях, їхніх емоціях і міжособистісних звʼязках, а не лише на географії.
До цієї виставки моя робота в Україні була зосереджена на документуванні рятувальних операцій після ракетних ударів, військових на лінії фронту в Донецькій області та медичних працівників, які працюють в умовах надзвичайного тиску.
Я стежив за війною в Україні через обʼєктив фотокамери з 2024 по 2026 рік, а до цього документував життя людей, які постраждали від конфліктів і гуманітарних криз в інших куточках світу. Цей досвід став одним із найзначніших і найскладніших у моїй карʼєрі.
Я відчуваю глибоку повагу до людей, які, незалежно від професії чи покликання, щодня продовжують забезпечувати життедіяльність країни. Солідарність міжнародних партнерів, зокрема скандинавських країн, підтримує їхні зусилля і сприяє стійкості, відновленню та майбутній відбудові України. Їхня сила волі — не абстрактне поняття. Це свідомий вибір — вистояти й відбудовувати.
