«Гончарство в темряві»

Для ветерана Сергія Райляна глина стала мовою тоді, коли слів уже було недостатньо.

Після того як у 2022 році на фронті він втратив зір і обидві ноги та переніс понад 30 операцій, Сергій шукав спосіб адаптуватися до своєї нової реальності.

Так він прийшов до гончарства.

Сергій долучився до 45-денного курсу реабілітації у Вінниці, який проводили за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) та Швеції. Саме там, у майстерні, яка має досвід роботи з незрячими людьми, він познайомився з гончарством.

Спочатку його найбільше цікавила технічна сторона процесу. Але з часом гончарство стало для Сергія чимось значно більшим.

Через роботу з глиною він знайшов не лише нову навичку, а й новий спосіб виражати себе та взаємодіяти зі світом через дотик.

Те, що починалося як частина реабілітації, згодом переросло у професійний бренд, який Сергій разом із дружиною Валерією розвиває у своїй київській майстерні.

Спочатку Валерія долучилася до гончарства, шукаючи заняття, яке підійшло б її чоловікові. Однак поступово це стало справою, яку вони почали розвивати разом.

Сьогодні їхні вироби вже придбали сотні людей.

Однак для Сергія це не лише про кераміку як мистецтво чи бізнес. Разом із дружиною він також розробляє адаптивний керамічний посуд для людей з інвалідністю, спираючись на власний досвід.

Деякі з таких виробів подружжя вже тестує у протезному центрі. Одна з ідей — створити посуд, який допомагає людині їсти самостійніше: не проливати їжу та не перекидати тарілку.

Так робота Сергія допомагає повертати гідність і впевненість у виконанні звичайних щоденних справ, які багато хто сприймає як належне.

Цей проєкт не лише про функціональність. Він також про турботу, увагу та розуміння того, що насправді потрібно людям.

Завдяки підтримці реабілітаційної ініціативи Сергій отримав можливість спробувати щось нове, а згодом перетворити це на справу, яка має для нього особливе значення.

Його кераміка стала містком до світу, якого він більше не може бачити, але все ще може торкатися — і навіть змінювати на краще.

«Спочатку мене цікавила технічна сторона гончарства, — каже Сергій. — А потім я почав відчувати в ньому душу…»