Locations«Ідеї, які неможливо зупинити»
У селищі Заводське (колишнє Первомайське) Миколаївської області значна частина того, що колись визначало життя громади, була зруйнована війною. Поруч із руїнами місцевого цукрового заводу досі стоїть пам’ятник цукровому буряку, встановлений у травні 2017 року на постаменті колишнього пам’ятника Леніну. На ньому викарбувано напис: «Ніщо не може зупинити ідею, час якої настав!»
Для 28-річного Євгена Рабади такою ідеєю стала допомога ветеранам у поверненні до мирного життя.
Євген виріс тут, хоча його життєвий шлях не завжди був визначеним. У 2021 році він вступив до лав Національної гвардії України, де служив кінологом. На початку повномасштабного вторгнення Євген перебував у Харкові, де протягом 14 місяців брав участь в обороні міста. У 2023 році він повернувся до Заводського, щоб піклуватися про родину, і побачив, наскільки сильно війна змінила його рідне селище..
«Було стільки руйнувань і так мало людей, — згадує він. — Зникло відчуття громади та єдності».
Повернення до цивільного життя було непростим. Як і багатьом ветеранам, спочатку Євгену було важко адаптуватися: він тримався осторонь і зосереджувався переважно на родині.
Його погляд на життя почав змінюватися, коли він долучився до координації спортивних заходів для місцевої молоді. Те, що починалося просто як робота, поступово стало для нього способом відновити зв’язок із людьми у своїй громаді та знову відчути сенс і мету.
Цей досвід спонукав Євгена до нової місії — допомагати іншим ветеранам пройти схожий шлях повернення до цивільного життя. У межах програми «ВідНОВА», що реалізується за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) та урядів Данії і Японії, Євген долучився до відновлення молодіжного простору у своїй громаді. Сьогодні це місце, де молодь зустрічається, організовує заходи та знову відчуває себе частиною своєї громади.
Сьогодні Євген безпосередньо працює з ветеранами, допомагаючи їм отримувати соціальні послуги, знаходити можливості для реабілітації та оформлювати документи — процес, який після повернення зі служби часто може здаватися надто складним.
«Я виконую роль своєрідного містка, — пояснює він. — Допомагаю ветеранам досягати цілей, які вони самі перед собою ставлять».
Для Євгена важливий кожен результат, навіть невеликий. Нещодавно він допомагав ветерану з тяжким пораненням, який уже майже втратив надію. Завдяки належному супроводу чоловік зміг отримати необхідне лікування та почати відновлювати своє життя.
Окрім практичної допомоги ветеранам, Євген прагне змінювати й ставлення суспільства до тих, хто захищав країну. Спочатку дехто з мешканців громади сприймав його діяльність із певною насторогою, однак із часом, побачивши результати його роботи та користь для громади, люди почали ставитися до неї інакше.
«Ветерани — не загроза, — каже він. — Ми люди, які боролися за майбутнє».
Для Євгена це майбутнє залежить від того, як громади зустрічатимуть і підтримуватимуть тих, хто повертається зі служби. У Заводському він уже почав працювати над цим.
