Locations«Мрія для молоді»
«Нам казали, що грати в баскетбол чи кататися на скейті на сцені Львівської опери неможливо, — розповідає Іван Волянський. — Але нам це вдалося». Іван також зняв документальний фільм «Дім вуличних культур» про дітей, які вимушено покинули свої домівки через війну та знайшли спосіб долати пережите через брейкінг, стрит арт, скейт і вуличний футбол.
Іван виріс у Запоріжжі й багато років був частиною урбан-культури, виступаючи з футбольним фристайлом в Україні та країнах Європи. Однак із початком повномасштабного вторгнення його звичне життя докорінно змінилося.
На тлі війни Іван також втратив матір, яка померла від раку, і намагався знайти спосіб пережити цю втрату.
У 2024 році Іван приїхав до Львова, плануючи залишитися лише ненадовго. Однак зрештою залишився в центрі вимушено-переміщених українців та розвитку стрит культур Urban Camp — великого молодіжного простору від команд Street Culture, Urban Reform та мережі Твори, який був створений в будівлі, яка до цього стояла занедбаною довгий час.
Спочатку Іван просто допомагав із повсякденними активностями, але з часом це переросло у значно глибшу залученість. Сьогодні він працює молодіжним працівником у молодіжному просторі Urban Camp і розробляє програми для молодих людей, які через війну покинули свої домівки та допомагає розвивати стрит культуру та вуличний спорт. Є куратором творчих проектів для молоді!
Urban Camp дає їм можливість опановувати нові навички, експериментувати та знайомитися з людьми зі схожим досвідом. Для багатьох цей простір стає важливою можливістю осмислити й пережити те, через що їм довелося пройти. «У деяких із цих дітей такі історії, що важко стримати сльози, — каже Іван. — Ми даємо їм простір, де вони можуть висловити свої почуття».
Завдяки реалізації низки партнерських ініціатив, зокрема за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) та урядів Данії і Японії, команда змогла розширити свою діяльність, створюючи інклюзивні та доступні простори для митців і впроваджуючи принципи універсального дизайну в молодіжну роботу.
Іван також прагне допомогти підліткам відволіктися від екранів і знову відкрити для себе життя поза ними. Це не завжди легко, але результат вартий докладених зусиль.
«Вони поступово відкриваються», — зауважує Іван.
Для Івана робота з молоддю — це двосторонній процес. Допомагаючи іншим, він водночас і сам знаходить у цій роботі сенс та наснагу рухатися далі. Із власного досвіду він знає, наскільки важливо мати місце, де відчуваєш себе своїм, особливо після тяжкої втрати.
Іноді це відчуття приналежності починається з чогось зовсім простого — м’яча, танцювального майданчика чи звуку коліс скейтборда.
