Locations«Двигун змін»
Вікторія Савчук, 30 років, ніколи не хотіла жити деінде, окрім Вознесенська — невеликого міста на півдні Миколаївської області, де все поруч. «Дорогою на роботу лише чотири світлофори, — з усмішкою розповідає вона. — Тут тихо й затишно. Знаєш кожну вулицю».
Коли розпочалося повномасштабне вторгенння Росії, це відчуття безпеки похитнулося. У перші тижні війни бойові дії дійшли до міста, пошкодивши житлові будинки та змусивши мешканців виїжджати або ховатися в укриттях. Вікторія згадує, як намагалася пояснити своєму п’ятирічному синові, чому їм доводиться ховатися в підвалі, поки неподалік лунають вибухи, — до такої розмови не може бути готовий жоден із батьків.
Сьогодні сповіщення повітряної тривоги й досі переривають повсякденне життя, а її син, який уже підріс, усе ще гостро реагує на їхній звук. Проте рішення Вікторії залишитися вдома ніколи не змінювалося.
«Удома краще, — каже вона. — Тут ти розумієш, що відбувається. Знаєш, як діяти. Ти не просто крапля в океані — тут ти справді можеш впливати на оточуючий світ».
Її шлях у громадському секторі розпочався задовго до війни. Почавши з посади адміністраторки в місцевій громадській організації, Вікторія поступово брала на себе дедалі більше відповідальності, координуючи проєкти як на місцевому, так і на міжрегіональному рівнях. З часом вона дедалі активніше долучалася до розвитку своєї громади зсередини — крок за кроком, проєкт за проєктом.
Після 2022 року ця робота набула особливого значення.
У межах програми «ВідНОВАUA», що реалізовувалася за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) та урядів Данії і Японії, Вікторія разом із колегами долучилася до відновлення та облаштування приміщення в місцевому Будинку культури, яке раніше не використовувалося, перетворивши його на сучасний молодіжний простір. Замість того щоб створювати новий простір із нуля, команда обрала місце, де молодь уже збиралася, щоб воно стало справді своїм для громади.
У результаті з’явилося значно більше, ніж просто відремонтоване приміщення. Це простір для неформальних зустрічей, культурних заходів і затишних вечорів. Тут є навіть балкон для невеликих зустрічей, де молодь може збиратися, спілкуватися та разом грати музику.
Для Вікторії ця робота — не лише про оновлення інфраструктури. Вона про створення можливостей і середовища, завдяки яким люди хочуть залишатися, розвивати свою громаду.
«Молоді потрібні можливості для навчання, працевлаштування та саморозвитку, — пояснює вона. — Інакше молоді люди їдуть звідси. Ми хочемо, щоб вони відчували, що можуть будувати своє майбутнє тут».
Попри виклики війни, Вікторія бачить позитивні зміни. Місцева молодь стає активнішою: волонтерить, організовує заходи та підтримує Україну через місцеві ініціативи. Водночас Вікторія розуміє, наскільки важливо показувати молодим людям, що їхні зусилля мають значення, а зміни — можливі.
Говорячи про майбутнє, вона бачить Вознесенськ містом, яке продовжує розвиватися, де з’являються нові робочі місця, залучаються інвестиції та створюються можливості, що дозволяють людям розвиватися й реалізовувати себе у рідному місті.
«Ми маленькими кроками рухаємося до цього бачення, — каже Вікторія. — Я мрію, щоб люди розвивали власну громаду, а не виїжджали до більших міст».
