Locations«Зшиваючи життя докупи»
Ганна Ольшинська залишалася в Херсоні протягом восьми місяців окупації міста у 2022 році та відмовлялася виїхати, доки поруч залишалися тварини, які потребували її допомоги.
Коли люди почали залишати місто, багато хто був змушений покинути своїх домашніх улюбленців. Деякі привозили їх до Ганни, довіряючи їй їхню безпеку. Згодом її дім перетворився на прихисток для собак і котів, яким більше не було куди йти.
«Це було найважче, — згадує вона. — Люди виїжджали, а тварини залишалися з нами».
Ті місяці Ганна пережила разом із чоловіком, батьками та двома дітьми, які мають інвалідність. Постійний тиск, обшуки, обстріли та страх стали частиною їхнього життя. Її діти бачили те, чого жодна дитина не повинна бачити, але Ганна залишалася в Херсоні доти, доки це було можливо.
Лише в грудні 2022 року вона наважилася виїхати — після того, як загинула знайома їй волонтерка. На той момент залишатися було вже надто небезпечно.
Вона виїхала разом із дітьми, а згодом змогла евакуювати решту родини та всіх тварин — загалом дванадцять собак і шість котів. Вони залишили майже все своє майно. А через тиждень після того, як її батькам нарешті вдалося виїхати, їхній родинний будинок був зруйнований через російський обстріл.
Сьогодні Ганна живе на Миколаївщині як вимушена переселенка та фактично будує своє життя з нуля.
Завдяки програмі перекваліфікації, яку підтримували Програма розвитку ООН (ПРООН) та Уряд Данії, вона навчилася шити — навичка, яку давно хотіла опанувати, — і перетворила її на невелику власну справу.
Те, що починалося як спосіб впоратися з пережитим, поступово стало справою, яка має для Ганни глибокий сенс.
Вона створює одяг для тварин, але також розробляє спеціальне спорядження — сумки для евакуації та ноші для поранених домашніх тварин. Їхні конструкції ґрунтуються на її власному досвіді евакуації під обстрілами.
«Для людей є ноші, — каже Ганна. — А я роблю їх для тварин».
Її вироби практичні та міцні, створенні з урахування досвіду, коли доводилося рятувати якомога більше життів, навіть коли це здавалося майже неможливим.
Багато тварин, яких Ганна врятувала в Херсоні, досі живуть разом із нею. Водночас вона продовжує підтримувати тих, хто залишився в місті, — зокрема передає їм корм.
Навіть зараз її собаки часто відчувають небезпеку раніше за неї.
«Коли вони починають нервувати, я розумію, що щось наближається», — пояснює Ганна.
Сьогодні найбільша мрія Ганни проста — знову мати власний дім.
Але навіть не маючи його, вона продовжує відбудовувати своє життя — крок за кроком, буквально зшиваючи його докупи.
«Тварини рятують нас, а ми рятуємо їх», — каже вона.
