Locations«Це історія про наш подвиг»
Як директор врятував заклад профтехосвіти — і перетворив його на щось більше
Коли Ігор Гаєвий 1 лютого 2022 року переступив поріг Бахмутського центру професійно-технічної освіти як новий директор, він і уявити не міг, що всього за три тижні його світ перевернеться догори дриґом.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну колишній військовий несподівано опинився перед найбільшим викликом у своїй кар'єрі: як врятувати не лише обладнання та будівлі, але й усю освітню спільноту — своїх співробітників, студентів і напрацьовані десятиліттями інституційні знання.
Коли обстріли почали дедалі частіше досягати Бахмута, Гаєвий зрозумів, що часу залишається обмаль. Місто, яке було його домівкою з 1991 року, коли він приїхав з Угорщини після звільнення з війська і перейшов працювати в освіту, перетворювалося на поле бою.
«Ми мусили діяти швидко», — згадує Гаєвий. До літа 2022 року прийняли рішення: евакуювати все, що можна було перевезти. Швейні машинки, зварювальне обладнання, кухонне приладдя з нещодавно відкритих кулінарних майстерень — усе це потрібно було спакувати і доставити в безпечне місце.
Центр, який розростався шляхом об’єднання з навчальними закладами Дебальцевого, Соледара та трьох інших закладів профтехосвіти в Бахмуті, був більше, ніж просто будівлею. Це заклад із 67-річною історією, який виховав покоління працівників, еволюціонувавши з простого професійного училища при металургійному заводі у 1955 році до одного з найбільших багатопрофільних закладів професійно-технічної освіти Донеччини.
Перед евакуацією центр слугував прихистком для переселенців із сусідніх громад — стало провісником переміщення, яке незабаром торкнулося всіх, хто там мешкав.
Шлях до безпеки був тернистий. Спершу для евакуації розглядали місто Дніпро. Потім Гаєвий дізнався про Гощу, селище з 30 тисячами жителів, розташоване приблизно за 20 кілометрів від Рівного. Спочатку це здавалося не надто ймовірним — у Гощі працювали промислові підприємства, але ніколи не було закладів профтехосвіти. Однак коли Гаєвий відвідав селище, щоб зустрітися з місцевою владою та оцінити можливості, щось у ньому зрезонувало.
«Громада прийняла нас із відкритими обіймами», — каже він. До вересня 2022 року, всього за сім місяців після вимушеної евакуації з Бахмута, вони знайшли собі новий дім у будівлі колишньої поліклініки.
Те, що сталося далі, здивувало всіх, зокрема й самого Гаєвого. За підтримки ЄС і ПРООН — партнерів, які вже допомагали відновлювати бахмутський центр профтехосвіти у 2021 році, — команда почала відбудову. Але мова йшла не лише про відновлення втраченого.
Колишня поліклініка перетворилася на сучасні майстерні. Студенти кулінарного факультету отримали найсучасніше обладнання. Тут відкрили автомобільну майстерню з новими інструментами. Кафе почало обслуговувати громаду, одночасно надаючи студентам можливість отримати практичний досвід. Розпочали реалізацію плану створення центру підготовки електриків.
«Зараз наша матеріальна база навіть краща та потужніша, ніж була у Бахмуті, — з гордістю зазначає Гаєвий. — Те, чого моя команда досягла лише за два роки, можна назвати не інакше як подвигом. Для мене це історія про наш подвиг».
Трансформація стосувалася не тільки обладнання та будівель, а й людей. Майже 100 відсотків викладацького складу переїхали з Бахмута до Гощі, що є надзвичайним показником збереження кадрів, який свідчить про їхню відданість справі та лідерські якості Гаєвого.
Школа створила понад 100 робочих місць, працевлаштувавши як евакуйований із Бахмута персонал, так і місцевих жителів.
Сьогодні 640 студентів навчаються тут онлайн і наживо, добираючись до Гощі з сусідніх сіл і навіть віддалених районів. Центр є одним із небагатьох професійно-технічних навчальних закладів Донецької області, якому вдалося зберегти очне навчання.
Для Гаєвого справжнім мірилом успіху є студенти. «Вони дуже мотивовані до навчання», — каже він, і в його голосі чути гордість педагога, який бачить, що справа його життя не просто вижила, а й процвітає.
Фото: Валентина Поліщук / Reporters / ПРООН в Україні
