Locations«Наші дрони рятують людей із-під завалів»
Олександр Богачов керує роботами та безпілотниками, які допомагають рятувальникам Дніпра працювати у прифронтовому місті
Олександру 27 років. Вчився у військовому ліцеї й згодом обрав собі за справу життя порятунок у надзвичайних ситуаціях. Нині — фахівець сектору безпілотних літальних апаратів та робототехніки оперативно-координаційного центру Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Дніпропетровській області. Є оператором для роботів і дронів у різних пошукових і рятувальних операціях у Дніпрі та біля нього.
Став рятувальником ще тоді, коли від обстрілів у мирному Дніпрі не гинули люди. Коли ні він, ні його колеги не знали, як це — підняти безпілотник над дев’ятим поверхом, підлетіли до вікна, зробити це навіть уночі, бо пошуки не можна припиняти, і знайти за ним життя, щоб потім інші кинулися на поміч людині з вірою в диво.
Сьогодні у секторі Олександра Богачова чи не наймолодша команда в управлінні. Працюють із технологіями, про існування яких і не здогадувалися. Багато цього обладнання приходить до рятувальників завдяки міжнародним партнерам, зокрема — Європейському Союзу (ЄС) і Програмі розвитку ООН (ПРООН) в Україні.
Увесь останній рік, до прикладу, вони мали змогу працювати з роботизованим комплексом і безпілотниками, що здіймалися в небо паралельно. Що це означало на практиці? Доступ до тих ділянок землі чи будівлі, до яких рятувальники не можуть дістатися фізично, бо це ризик для їхніх життів. І — оперативність.
«Я прийшов на роботу в 2020 році. Перші дрони, з якими ми працювали, — це квадрокоптери Phantom. Їх ми використовували для обстеження територій в екосистемах, коли шукали паліїв сухої трави, через яких виникали пожежі, чи для обстеження будівель у промислових цілях. Сьогодні технології інші, та й завдання теж. Наші дрони рятують людей із-під завалів, коли обстрілюють місто», — говорить Олександр.
На початку повномасштабного вторгнення Олександр виїжджав на перші надзвичайні ситуації, що ставалися через війну в Україні. Пройшов чимало навчань і тренінгів. У 2023 році в управлінні створили відділення безпілотних літальних апаратів та робототехніки, яке Олександр очолив. Згодом службу реформували, утворивши сектор, де він нині і працює.
Виїжджаючи на місце події, фахівці сектору запускають у повітря безпілотник, роботизований комплекс працює безпосередньо на локації, а оператори управляють ним з автомобіля на відстані та передають отриману інформацію колегам-рятувальникам, які розбирають завали.
«Дрон, який ми маємо завдяки допомозі ЄС і ПРООН, — дуже ефективний. Це модель Matrice 350 вартістю понад 800 тисяч гривень. Апарат може працювати до 40 хвилин і має багато функцій. Ми використовуємо його під час моніторингу зон надзвичайних ситуацій. Він дає змогу отримувати точні дані про масштаби руйнувань, щоб швидко визначати пріоритетні напрямки руху. Він також допомагає контролювати безпеку особового складу. Використовуємо його у навчаннях для відпрацювань тактики, координації, аналізу дій із повітря», — розповідає Олександр.
Востаннє, згадує, працювали з цим дроном менше місяця тому під час масштабної пожежі у лісах на Дніпропетровщині. Біля села Миколаївка загорівся ліс, вогонь стрімко наближався до населеного пункту. Запобігти жертвам вдалося тільки завдяки роботі з безпілотниками. Дрон підняли в повітря, підключили тепловізор, обстежили території і визначили шляхи, якими могли рухатися рятувальники, щоб ліквідувати пожежу. Зараз, каже він, дрон виконує роботи в підрозділі з радіаційної та хімічної безпеки.
Найбільш пам’ятними для Олександра є випадки, коли доводиться виїжджати на місця влучань ракет чи дронів, працювати над пошуком людей у завалах. Тоді він відчуває, як від кожного його руху, його спокою, врівноваженості, витримки залежить порятунок.
«Ніколи не забуду будинок на Перемоги, 118 у Дніпрі. Це сталося 14 січня 2023 року, тоді дев’ятиповерхівка просто склалася від удару російської ракети. Загинуло 46 людей. Вмикається повітряна тривога, працюють засоби радіоелектронної боротьби, не втратити управління дроном дуже важко. Але ти береш на себе відповідальність, запускаєш його, бо треба шукати людей і рятувати їх. Ми перевіряємо дахи, “зумимо” кожне розвалене вікно, за яким можуть бути люди. Тут важливо зберігати спокій, аби знайти на руїнах життя і повернути безпілотний літальний апарат на місце його злету», — каже він.
Матеріал підготовлено в межах флагманського партнерства ПРООН та ЄС «EU4Recovery — Розширення можливостей громад в Україні».
Фото: Максим Кішка / Reporters / ПРООН в Україні
