З огляду на критичну роль органів місцевого самоврядування (ОМС) у процесі повоєнного відновлення України, зростає суспільний запит на доброчесність, прозорість і підзвітність місцевої влади. Саме ці інституції відповідають за управління публічними коштами, реалізацію проєктів відбудови та взаємодію з партнерами-донорами.

Наскільки ж готові громади довіряти антикорупційним механізмам і розуміють важливість доброчесності — показало масштабне загальнонаціональне дослідження «Сприйняття доброчесності в органах місцевого самоврядування», проведене ГО «Фундація інституційного розвитку» у партнерстві з Міністерством розвитку громад та територій України, Національним агентством з питань запобігання корупції, за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансування уряду Японії.

У межах дослідження опитали понад 8 700 респондентів із 24 областей України. Серед них: Уповноважені з питань запобігання та виявлення корупції в ОМС, голови ОМС, посадові особи ОМС, представники бізнесу і громадськості територіальних громад. Такий підхід дозволив сформувати об’ємну та збалансовану картину сприйняття доброчесності й антикорупційної діяльності в громадах.

Як респонденти розуміють доброчесність

Загалом у розумінні доброчесності в різних категорій респондентів немає суттєвих відмінностей. Доброчесність асоціюється з моральністю, чесністю, порядністю, справедливістю та дотриманням етичних принципів. Абсолютна більшість переконана, що доброчесність в ОМС — це колективна відповідальність керівництва й працівників: так вважають 89,2% Уповноважених, 86,7% працівників ОМС, 80,9% бізнесу і громадськості та 89,2% голів громад.

Що вважають головними запобіжниками корупції

Респонденти найчастіше вважають, що основними запобіжниками корупції в ОМС є особиста доброчесність працівників (80,8%) та прозорість ухвалення управлінських рішень (54,5%). Значно менше підтримки отримали такі фактори, як наявність контролю за дотриманням антикорупційних вимог (17,4%) та конкурентна заробітна плата (15%).

Готовність повідомляти про корупцію

Щодо готовності повідомляти про корупцію, лише 45,5% працівників ОМС та 55,3% представників громадськості і бізнесу зазначили, що зробили б це за умов анонімності. Водночас 42,3% працівників і 31,9% громадськості не можуть відповісти, а 3% працівників ОМС і 12,8% громадськості взагалі не повідомили б про корупцію.

Антикорупційні уповноважені: хто вони та як працюють

Наразі переважну більшість Уповноважених з питань запобігання та виявлення корупції в ОМС — переважно жінки (72,3%). Тільки третина (33,8%) має понад 3 роки досвіду на посаді, 25,8% — менше року. 67,1% суміщають повноваження з іншою роботою в ОМС. При цьому 45,8% працівників не знають, хто є антикорупційним уповноваженим в їхньому ОМС. 

Взаємодія з Уповноваженими теж слабка: 71,3% працівників ОМС та 63,8% бізнесу і громадськості ніколи не взаємодіяли з ними. 41,3% працівників не знають, чим займається Уповноважений, а понад 60% громадськості не знають про результати його роботи.

Обізнаність у законодавстві та ознаках корупції

Рівень знань законодавства доволі високий: понад 72% опитаних стверджують, що добре знають Закон «Про запобігання корупції». Однак лише 57,4–66,7% мають розуміння ознак корупційних правопорушень.

Внутрішня комунікація та ефективність заходів

Комунікація всередині ОМС щодо антикорупційних заходів потребує посилення — лише 31,6% працівників знають про такі заходи, майже третина нічого не знає. Загальна оцінка ефективності антикорупційних заходів — 5 із 10 балів.

Основні бар’єри для викривачів корупції

Серед головних бар’єрів для викривачів — незнання можливих наслідків (64,9%), лише 13,2% впевнені, що їм нічого не загрожує, 9,9% вважають, що можуть бути звільнені.

Рекомендації для впровадження принципів доброчесності в ОМС

Для ефективного впровадження принципів доброчесності в органах місцевого самоврядування важливо зосередитись на кількох ключових напрямах:

1. Формування доброчесного середовища територіальних громад на національному рівні, що стане фундаментом для подальших змін.
2. Розвиток системи антикорупційних заходів в ОМС, забезпечуючи прозорість і підзвітність.
3. Посилення незалежності та інституційної спроможності Уповноваженого ОМС як гарантії ефективного контролю за дотриманням доброчесності.
4. Активізація взаємодії ОМС із громадськістю та бізнесом, залучаючи їх до процесів прийняття рішень.
5. Стимулювання активності викривачів корупції для підвищення прозорості і відповідальності.
6. Перевірка кандидатів на посади в ОМС на доброчесність, щоб запобігти призначенню осіб з корупційними ризиками.
7. Регулярне навчання у сфері антикорупції для підвищення компетентності працівників і зміцнення антикорупційної культури в органах місцевого самоврядування.