Від водія до парамедика

10 June 2021

Навчання за нововведеним фахом екстреного медичного техніка відкриває для водіїв екстреної медичної допомоги нові горизонти

Фото: Віталій Шевелев / ПРООН в Україні

Євген Юрченко, 36 років, четвертий рік працює водієм станції швидкої медичної допомоги. Чоловік пройшов довгий шлях професійного розвитку, аби зрештою докорінно змінити своє життя і працювати за тим фахом, який би приносив задоволення від досягнутих результатів.

Більше десяти років Євген працював слюсарем та механіком – спочатку в рідному містечку Ровеньки, що на Луганщині, а згодом у Слов’янську, Донеччина. Євген згадує, що завжди хотів працювати в іншій сфері, робити щось на благо людям. Тому 2017 року він влаштувався водієм до станції швидкої медичної допомоги у Слов’янську.

«Ця робота припала мені до душі з перших днів. Тут я можу не лише допомагати людям, а й щодня пізнавати нове. Кожна зміна, кожен виклик вчать чомусь новому. Ти вже не сидиш на місці, а постійно вдосконалюєшся», – розповідає Євген.

З початком спалаху пандемії COVID-19 буденне й робоче життя змінилось кардинально. Збільшилось як психологічне, так і фізичне навантаження на працівників швидких. Викликів ставало дедалі більше, а робота щоразу вимагала посиленої обережності та пильності щодо власного здоров’я та безпеки.

«Ми намагались дбати про безпеку всієї бригади, близьких та рідних, які чекали на нас вдома, вдвічі чи навіть втричі сильніше. Кожен водій, фельдшер та лікар турбувався: а як раптом захворює, хто ж тоді працюватиме?»

Євген пригадує, як зміни, спричинені епідеміологічною ситуацією, вплинули буквально на всі робочі процеси. Через збільшення кількості викликів виконувати обов’язки стало значно важче. Іноді бригади навіть не могли заїхати до переповненої бази, а звикнути відпрацювати цілу зміну у захисному костюмі було неймовірно складно.

«Кожен виклик по-своєму емоційний. Приміром, коли викликають на пологи, ти розумієш, що робиш свій внесок, аби на світ з’явилася нова людина, – ділиться Євген. – Втім, є й такі, після яких коти на душі шкребуть. Засмучує, що подекуди люди не цінують роботу бригад швидких, ображають, лаються, замість того, щоб зважати й на наше становище».

Щойно чоловік почув про можливість пройти фахове навчання на екстреного медичного техніка – одразу ж записався на навчання. У складі першого набору курсантів Євген завершив тримісячне навчання на базі Бахмутського медичного фахового коледжу й відтепер за необхідності може надавати екстрену медичну допомогу як парамедик.

«На мій погляд, таке навчання відкриває для водіїв екстреної медичної допомоги нові горизонти. Це вже нова професія, нові вимоги. Я радію, що нині ми, водії, є повноправними членами бригади, можемо допомагати фельдшерам та лікарям, чітко розуміти, як надається допомога, зокрема як користуватися спеціальним обладнанням. Не спинятись на шляху професійного розвитку, отримувати нові фахові знання, засвоювати навички – це важливо у кожній спеціальності», – додає наостанок Євген.

Навчання та оснащення Центру екстрених медичних техніків на базі Бахмутського коледжу манекенами, витратними матеріалами, меблями, комп’ютерним та обладнанням для дистанційного навчання здійснювалось у межах Програми ООН із відновлення та розбудови за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Для довідки:

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН із питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.

The graduation of Emergency medical technicians

Текст: Влада Соловйова. Редактура: Тетяна Кононенко, Юлія Самусь, ПРООН в Україні