Locations«Мій перший дім»
«Ця лікарня — мій перший дім», — каже Ольга Романенко, лікарка та керівниця лікарні в Харкові.
Коли внаслідок обстрілу в її квартирі повилітали вікна, Ольга не залишила міста. Натомість вона вирушила до свого «першого дому» — до лікарні. Так само зробили й багато її колег, зокрема ті, хто втратив свої домівки повністю.
Щоранку о 8:00, незалежно від того, якою була ніч, вони знову стають до роботи.
На початку повномасштабного вторгнення все здавалося невизначеним.
«На початку ми не знали, що відбувається, — згадує Ольга. — Потім ми вирішили, що кожен має зробити свій внесок у перемогу. Тож просто почали працювати».
Лікарня не припиняла роботу. Пацієнти продовжували приходити, а медична команда працювала під постійним тиском. Спочатку під час повітряних тривог працівники та пацієнти переходили до укриттів, але невдовзі стало зрозуміло, що тривоги лунають майже постійно.
«Можна було провести в укритті цілий день, — каже Ольга. — Тож ми вирішили продовжувати працювати».
Попри інтенсивні обстріли, Ольга помітила зміни, які відбулися всередині команди.
«Люди стали м’якшими й уважнішими, — пояснює вона. — Тепер ми ще глибше відчуваємо людяність у ставленні до пацієнтів».
Для Ольги зв’язок із лікарнею під час війни став лише сильнішим. Вона розповідає, що навіть під час активних обстрілів усі думки зосереджені на пацієнті.
«Коли ти допомагаєш комусь, ти більше нічого не відчуваєш».
Водночас команді довелося пристосовуватися й до практичних викликів. Через російські атаки на енергетичну інфраструктуру відключення електроенергії стали серйозною загрозою для критично важливих відділень, де безперебійне електропостачання може бути питанням життя і смерті.
За підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) та фінансування уряду Норвегії лікарня отримала сонячні енергетичні системи, які тепер забезпечують роботу ключових відділень, зокрема реанімації.
Для Ольги це стало здійсненням давньої мрії.
«Якось я прочитала про лікарні, які використовують сонячну енергію, і подумала, наскільки це було б важливо для нас», — розповідає вона.
Сьогодні ця ідея стала реальністю та допомагає забезпечувати безперервну роботу життєво важливих служб навіть під час перебоїв з електропостачанням.
Попри всі виклики, Ольга залишається в Харкові. Її донька зараз перебуває в іншій частині України й досі боїться повертатися, тому війна продовжує розділяти їхню родину.
Та для Ольги шлях уперед залишається зрозумілим: «Попри все, потрібно вкладатися, щоб зробити завтрашній день кращим».
