Звернення ПРООН в Україні з нагоди Міжнародного дня боротьби за права жінок 2026

6 березня 2026

Із березня 2022 року Україна стала моїм домом.

А ця зима була однією з найважчих, які я переживав за своє життя. 

Надзвичайні морози у поєднанні з ракетними ударами перетворили колись теплі домівки та звичне життя на виживання.

Світло зникало. Не ставало тепла. Родини та громади страждали. Навіть для мене часом це здавалося занадто.

А тоді я подивився на жінок навколо мене.

Наші колеги-жінки — попри безсонні ночі — продовжували керувати командами, координувати партнерства, вирішувати кризові ситуації. Вони підтримували свої родини, займалися волонтерством і тримали громади разом. І такі приклади я бачив всюди.

У громадах я зустрічав жінок, які втратили власні домівки, але нині відбудовують домівки для інших. Жінок, які прийшли на допомогу, коли розпочалася війна.

Підприємиць, вчительок, фермерок, ветеранок, соціальних працівниць, рятувальниць і місцевих лідерок.

Але ця стійкість має свою ціну.

І поки жінки знову й знову беруть на себе відповідальність, тягар, який вони несуть, стає дедалі важчим.

Від жінок і досі очікують, що вони піклуватимуться про дім, дітей і старших родичів — часто поєднуючи це з повною зайнятістю та волонтерством.

Жінки відкладають власні мрії, адже суспільство й надалі покладає на них передусім роль тих, хто піклується.

Жінки заробляють менше — не тому, що можуть менше, а тому, що правила гри залишаються нерівними.

І війна лише посилила ці нерівності.

У 2025 році жінки становлять понад 82% всіх зареєстрованих безробітних в Україні. Це промовисте нагадування про економічні наслідки війни.

Обсяг неоплачуваної роботи з догляду зріс, тоді як доступ до стабільної роботи та економічної безпеки зменшився.

Міжнародний день боротьби за права жінок — це не про квіти та весну. Це історія про повагу, гідність, рівні можливості та рівний голос.

Україна вистоїть. Але відновлення буде справді сильним лише тоді, коли жінки будуть не просто опорою виживання, а рівноправними лідерками відбудови цієї країни.

Коли жінки зростають — громади розвиваються. Коли жінки стають на чолі — відновлюються держави.