*Вперше опубліковано на The New Voice of Ukraine. 

Сімдесят сім відсотків молодих українців заявляють, що готові долучатися до відновлення своєї країни. Водночас лише один відсоток бере участь у проєктах відбудови. Цей розрив свідчить про значний потенціал молоді, який досі залишається не повністю реалізованим для майбутнього України. 

Уже понад чотири роки про Україну говорять передусім у контексті війни: бойові дії, пошкоджена інфраструктура та величезні збитки від руйнувань. Ці реалії залишаються ключовими. Але вони не відображають усієї картини. Поряд із боротьбою за виживання відбувається ще одна трансформація, яка допоможе визначити не лише те, як Україна відновлюватиметься, а й те, якою країною вона вийде з цього періоду випробувань. 

Рушійною силою цієї трансформації є українська молодь. 

Результати національного дослідження «Вплив війни на молодь в Україні ­— 2025», проведеного за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та уряду Данії, свідчать, що попри роки потрясінь, вимушеного переміщення та невизначеності молоде покоління зберігає оптимізм, надзвичайну стійкість і відданість майбутньому своєї країни. 

Питання вже не в тому, чи готова молодь долучатися до відновлення України. Вона вже дала на нього відповідь. Справжній виклик полягає в тому, чи готові органи влади, громади, інституції та партнери у сфері розвитку створити для молодих людей реальні можливості брати на себе лідерство. 

Надія в умовах невизначеності 

Дослідження демонструє разючу стійкість української молоді. Попри значні труднощі, пов’язані з навчанням, житловими умовами, працевлаштуванням і сімейним життям, 78% молодих українців зберігають оптимізм щодо власного майбутнього.   

Це не сліпий оптимізм. Він свідчить про надзвичайну здатність адаптуватися, не здаватися і знаходити сенс в умовах тривалої невизначеності. Багато молодих людей навчилися жити під постійною загрозою, зосереджуючись на тому, на що вони можуть вплинути сьогодні, замість того щоб будувати плани на непередбачуване завтра.   

Однак стійкість у жодному разі не означає відсутність потреб. 

Через війну довгострокове планування стає дедалі складнішим. Рішення щодо кар’єри, створення сім’ї чи придбання житла часто відкладаються не через брак амбіцій, а тому, що майбутнє й надалі визначається обставинами, які людина не може контролювати. 

Психологічні наслідки є не менш серйозними. Третина молодих людей повідомляє про часті епізоди сильної тривоги та емоційного виснаження. Особливо гострою ця проблема є для мільйонів молодих українців, які живуть за кордоном. Лише 18% з них повідомляють, що не відчувають тривоги, порівняно з 35% тих, хто залишився в Україні. 

Ці результати підкреслюють складний вплив вимушеного переміщення. Молоді українці за кордоном часто переживають не лише травму війни, а й самотність, спричинену розлукою зі звичним оточенням і колом підтримки. Понад половина з них (54%) повідомляють про відчуття самотності та брак змістовного спілкування, порівняно із 17% молодих людей, які живуть в Україні (31% українських біженців, або 1,7 мільйона осіб, молодші 18 років, ще 25%, або 1,4 мільйона осіб, — віком від 18 до 24 років).   

У всіх групах найважливішим джерелом сили залишаються тісні соціальні зв’язки, насамперед із родиною та друзями. Однак для покоління, яке сформувалося в умовах вимушеного переселення та розлуки, ці зв’язки постійно випробовуються на міцність. Тому розширення доступу до послуг у сфері психічного здоров’я та посилення можливостей для соціальних контактів мають і надалі залишатися в пріоритеті як для уряду, так і для громадянського суспільства та міжнародних партнерів. 

Подолання розриву між готовністю та участю 

Поряд із цими викликами відкриваються й надзвичайні можливості. 
Дослідження свідчить, що 77% української молоді готові долучатися до відновлення країни, порівняно з 59% у 2024 році. Однак наразі лише незначна частина молоді вважає, що має доступ до офіційних ініціатив із відновлення та відбудови.  

Проблема не в готовності брати участь. Проблема — у наявності можливостей. 

По всій Україні молоді люди вже роблять свій внесок через волонтерство, громадські ініціативи, громадянську активність, підприємництво та долучення до розвитку своїх громад. Багато хто бере на себе лідерські ролі задовго до того, як їм офіційно пропонують це зробити. Бракує ефективніших механізмів, які б поєднували цю енергію та ініціативу з офіційними процесами відновлення. Розширюючи можливості для участі в місцевому плануванні, ухваленні рішень на рівні громад, діяльності державних інституцій та програмах відновлення, Україна може перетворити покоління, яке прагне діяти, на один із найпотужніших рушіїв відбудови країни. 

Як зазначив один із учасників опитування, 22-річний житель сільської громади: «Людям просто потрібно зрозуміти, що не варто чекати, поки хтось інший щось зробить. Треба усвідомити, що вони мають зробити це самі». 

Це прагнення діяти самостійно вже помітне по всій країні. Тепер завдання полягає в тому, щоб інституції могли використати цей потенціал і підтримати його. 

Переосмислюючи відновлення разом  

Відновлення часто вимірюють кілометрами відремонтованих доріг, відбудованими будинками чи відновленою інфраструктурою. 

Ці інвестиції необхідні. Але довготривале відновлення так само залежить від довіри, участі та лідерства. Воно потребує інвестицій у людей, особливо в молодь, яка продовжуватиме трансформацію України ще довго після завершення проєктів із відбудови. 

Дослідження демонструє обнадійливі тенденції. Частка молодих людей, які вважають, що можуть впливати на зміни у своїх громадах, зросла з 32% у 2024 році до 44% у 2025 році. За цей самий період участь у шкільному та студентському самоврядуванні зросла з 8% до 21%. Це не просто статистика. Ці показники свідчать про покоління, яке дедалі більше впевнене у своїй здатності формувати майбутнє й активно шукає можливості для цього. 

Молоді українці також відстоюють цінності, цінності, на яких ґрунтується європейський курс України: прозорість, підзвітність, верховенство права та інклюзивне суспільство, у якому важливий голос кожного. Для 75% молодих людей, які підтримують вступ до Європейського Союзу, відновлення — це не просто відбудова зруйнованого. Йдеться про розбудову країни, де інституції заслуговують на довіру, участь заохочується, а громадяни долучаються до формування рішень, які впливають на їхнє життя. 

Тому інвестиції в молодь — це не другорядне питання. Це стратегічна інвестиція в демократичну стійкість України, успішне відновлення та довгострокове процвітання. 

Подальші кроки  

Щоб перетворити потенціал молоді на рушійну силу країни, потрібні спільні дії уряду, місцевої влади, громадянського суспільства, закладів освіти та міжнародних партнерів. Міністерство молоді та спорту відіграє в цьому центральну роль, але успіх залежить від ширшої коаліції, готової створювати можливості для молоді брати на себе лідерство. 

Дослідження виокремлює три ключові пріоритети: 

Ініціативи під керівництвом молоді. Інвестувати в програми та проєкти, які розробляє й реалізує сама молодь, даючи їй можливість формувати рішення для своїх громад. 

Економічні можливості для старту. Розширювати доступ до підтримки підприємництва, грантів, розвитку навичок і стажувань, які допомагають подолати розрив між освітою та реаліями ринку праці під час війни та у післявоєнний період. 

Місцева інфраструктура. Посилювати спроможність молодіжних центрів та програм у громадах, які створюють можливості для участі, взаємодії та лідерства на місцевому рівні. 

Частка молодих українців за кордоном, які впевнені, що повернуться в Україну, знизилася з 32% у 2024 році до 22% у 2025-му. Однак це не означає, що вони втратили зв’язок із майбутнім своєї країни. Хоча економічний розвиток, безпека та стабільність залишаються основними умовами, що впливають на їхнє рішення про повернення, можливість знайти гідну роботу, зробити свій внесок у розвиток країни і допомагати змінювати суспільство також є ключовими чинниками. 

Тому Україна має показати молодим українцям за кордоном, що вони потрібні вдома і що для них існують реальні можливості долучитися до відновлення країни. 

Один зі способів, у який Україна вже це робить, — програма ВідНОВА:UA, що підтримує відновлення молодіжних просторів по всій країні. Програму розробила ПРООН у 2022 році у співпраці з Міністерством молоді та спорту, а цього року вона переходить під управління держави. Важливо, що програма також передбачає міжнародний молодіжний обмін, створюючи для молодих українців, які живуть за кордоном, можливості долучитися до відбудови та розвитку своєї країни. 

Відновлення України вимірюватиметься не лише відбудованими дорогами чи відновленими будівлями, а й тим, чи матиме покоління, сформоване війною, можливість формувати мир, який настане після неї. 

Якщо ми створимо для молодих людей реальні можливості брати на себе лідерство, відновлення України буде інклюзивнішим, демократичнішим і сталішим. І найважливіше — воно здійснюватиметься не лише для молодих українців, а й разом із ними. 

Факти очевидні. Молоді українці не залишаються осторонь. Вони демонструють стійкість, ініціативність і глибоку відданість своїм громадам. Їхня готовність робити свій внесок уже доведена. 

Тепер питання в тому, чи готові решта з нас відповідати рівню їхніх амбіцій.