Визначено переможця конкурсу мікрофільмів «Нуль дискримінації»

28 February 2020

Київ, 28 лютого 2019 – Сьогодні в Києві було обрано переможця конкурсу мікрофільмів «Нуль дискримінації», що проводився з нагоди Міжнародного дня нульової дискримінації.

Перемогу здобув мікрофільм «Бачити безпритульних», режисером якого став Андрій Лагутін. Його відеоробота проливає світло на проблему дискримінації безхатченків в Україні.

Близько 40 креативних команд з усієї країни виявили бажання взяти участь у конкурсі, серед яких було обрано п’ять фіналістів. Переможець серед п‘яти фіналістів отримає грошовий приз у розмірі 40 000 грн.

Керуючись метою конкурсу, всі фіналісти висвітлили надважливі дискримінаційні проблеми в України, кожна з яких варта окремої уваги.

Журі оцінювали конкурсні відеоролики за такими критеріями, як повнота викладу теми, мотивація до позитивних змін та креативність.

Конкурс проводився Програмою розвитку ООН в Україні у партнерстві з Molodiya Festival та Міжнародним центром перспективних досліджень у межах комунікаційної кампанії з просування толерантності #RespectUA.

Бачити безхатченків

  • Режисер: Андрій Лагутін
  • Оператор: Афанасій Чавдаріді

У чорно-білому режимі зйомки Лагутін розмовляє з декількома безхатченками, яких у Києві нараховують близько 20 тисяч. Режисер руйнує традиційні стереотипи, та натомість акцентує увагу на їхніх талантах, вподобаннях, професійних вміннях та рисах характеру. Основна ідея – усі ці люди такі ж, як і ми, але в них немає дому. Ця теза наскрізно простежується в кожному кадрі. Дві хвилини та 18 секунд ролику звершуються портретною зйомкою кожного з героїв та фінальними титрами – «Кожен заслуговує на повагу».

Поважати ЛГБТ+

  • Режисер: Юрій Юдін
  • Оператор: Дмитро Камінський

З присмаком чорного гумору мікрофільм Юрія Юдіна зображує гей-пару, яка розповідає про «її» смерть та «її» поховання. Мається на увазі, що «вона» – це дискримінація. «Чи можемо ми жити нормальним життям?» – риторично запитує один з героїв відео посеред кадрів пар, що танцюють, обнімаються, цілуються та тримаються за руки. «Головне, щоб ніхто не відкопав її знову», – говорить головний герой, а мікрофільм завершується титрами – «Пам’яті дискримінації». 

Марта

  • Режисерка / операторка: Олена Крамдада
  • Композитор: Дмитро Бурко

Олена Крамдада розповідає своїм роликом напівавтобіографічну історію про те, як її батько Андрій вбив її друга – кізочку Марту. З того дня Олена заріклася більше ніколи не їсти м’яса. Батько Олени, колишній музикант, став фермером та згодом місцевим м’ясником – він дає поради, як краще вбивати тварин. Він робить це замість тих, хто вважає цю справу «неприємною» чи тих, хто «не любить крові». У кінці відео Олена мріє про те, аби батько нарешті позбувся свої сокири та розділив із нею вегетаріанську страву. Відеоролик нагадує нам про дискримінацію та актуалізує питання наявності прав не тільки «в нашого виду». Відео завершується статистикою про те, що за два дні, що пішли на зйомку, від рук людей загинуло 400 мільйонів тварин, вбитих для споживання.

Інклюзивність

  • Режисери: Андрій Литвиненко, Тетяна Дородніцина

Мікрофільм розповідає історію Агнес із Миколаєва, майстерики спорту з плавання з інвалідністю. Зображаючи Агнес у спортзалі, басейні, як дівчина спускається сходами чи сідає в автобус, відео вкотре підкреслює, що наше життя – це гра, в яку ми всі маємо грати разом, а наше суспільство – це одна команда. «Ми всі різні, але ми всі одне суспільство, ми всі гравці на одному полі», – розповідає Агнес.

Без ейджизму

  • Режисерка: Лада Сабова
  • Автори: Meshki Production

Сабова садить один навпроти одного молодого хлопця та чоловіка старшого віку, між ними –  відчинені двері. У своїй розмові вони явно демонструють вікову дискримінацію – одну з найпоширеніших форм дискримінації в Україні. Розмова припиняється, коли між ними зачиняються двері. Молодий хлопець зривається та йде геть, разом із ним йде й старший чоловік, але в протилежному напрямку. Коли вони розходяться, на екрані з’являються титри «У кожному з нас живе ейджист» та заклик «Спробуй з ним боротися».

Згідно з даними дослідженнями «Що українці знають і думають про права людини: оцінка змін», що проводилося за підтримки ПРООН, дискримінація є доволі поширеним явищем в українському суспільстві. Респонденти вважають, що найпоширенішими причинами дискримінації є вік (40 відсотків), інвалідність (32 відсотків), сексуальна орієнтація (24 відсотків), стан здоров’я (25 відсотків) та стать (25 відсотків). До того ж, 20 відсотків опитаних переконані, що дискримінація в Україні часто виникає на підґрунті політичних поглядів та фінансового достатку.

Згідно з рішенням ООН 1 березня у світі відзначається День нульової дискримінації. Його започаткували, аби нагадати, що кожен і кожна має право на гідне життя незалежно від віку, статі, соціального статусу, сексуальних уподобань, національної чи етнічної приналежності, зовнішності, професії, вірування тощо.